Ткачук О. В., к. т. н. Куценко В. Й.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних ринкових умовах господарювання оборотним коштам приділяється значна увага, через те, що вони суттєво впливають на формування прибутків підприємницьких структур.

Сучасний підприємницький суб’єкт у випадку ефективного управляння своїми та запозиченими оборотними коштами має можливість досягти гідного рівня ліквідності та прибутковості підприємницьких структур.

Даній проблематиці присвячені дослідження багатьох українських та закордонних науковців, а саме таких як Г. А. Семенов, А. М. Поддєрьогін, О. М. Бандурка, А. Г. Загородній, М. І. Должанський, М. В. Кужельний, Є. В. Мних та ін.

Так, викладені результати досліджень не достатні та потребують подальшого удосконалення, через що виникає необхідність проаналізувати концептуальні підходи щодо визначення сутності оборотних коштів суб’єктів господарювання.

Протягом тривалого часу в економічній науці з’являються безліч трактувань поняття та визначень оборотних коштів.

Виділимо три найбільш поширених визначення оборотних коштів: 1) вартість товарно-матеріальних цінностей; 2) вартість оборотних фондів та фондів обігу; 3) авансована вартість, що функціонує в формі оборотних виробничих фондів та фондів обігу на підприємстві.

Автор А. М. Поддєрьогін пропонує вважати «оборотними коштами організації вкладені у оборотні виробничі фонди та фонди обігу кошти для забезпечення виробничо-збутової діяльності та одержання в подальшому гідної суми прибутку» [4, с. 189].

Так, на думку Т. О. Приймака оборотні кошти підприємницької структури – це сукупність її грошових засобів, які потрібні для формування та забезпечення кругообігу фондів організацій [3, с. 63].

Оборотні кошти підприємницької структури розглядаються як сума грошових коштів, що авансовані в оборотні фонди і фонди обігу. Ці кошти, в свою чергу, забезпечують планомірне та безперервне виробництво та реалізацію продукції підприємницьких структур.

Виділимо основні три підходи: кошти, які авансуються у виробничі оборотні фонди та фонди обігу; сукупність майнових цінностей; активи, які перетворюються у грошові кошти за рік.

Оборотні кошти підприємницької структури класифікують за різними ознаками. Розглянемо основні із них. Так, за функціональним призначенням вони діляться на: оборотні виробничі фонди та фонди обігу. З огляду на принципи організації – поділяються на: нормовані; ненормовані. За джерелами фінансування: власні позичкові та залучені.

Формування дієвої та ефективної стратегії управління оборотними коштами на підприємстві є частиною його загальної стратегії. У різних підприємницьких структурах склад і структура оборотних коштів різні, у залежності від форми власності, особливостей підприємства та його виробничого процесу. Тому, оптимізуючи структуру капіталу, можна одночасно мінімізувати його вартість, що буде сприяти максимізації ринкової вартості всього підприємства.

Основний фінансовий важіль для оптимізації використовуваного капіталу є більш активне і систематичне управління оборотним капіталом. Оборотний капітал знаходиться в управлінні статей балансу, таких як скорочення запасів, дебіторської заборгованості та авансових платежів, з одного боку, і збільшення кредиторської заборгованості та авансів клієнтів – з іншого боку.

Проте, це не проблема фінансової оптимізації, а в сучасних кризових умовах необхідна мінімізації тривалості процесу: зниження середнього інтервалу між відтоком грошових коштів постачальникам і вхідних платежів від клієнтів.

Таким чином, головною та необхідною умовою ефективного функціонування та забезпечення фінансової стійкості підприємницьких структур є наявність у них достатнього обсягу обігових коштів.

Забезпеченість достатньою кількістю власних оборотних коштів дозволяє підприємницькій структурі проводити незалежну економічну політику, тоді як втрата власних і запозичених оборотних коштів матиме серйозні негативні наслідки. Спрямування оборотних коштів на повернення кредиторської заборгованості веде до скорочення обсягу фінансових коштів, що є в розпорядженні підприємницької структури. Їх значне скорочення може привести до кризи виробничої діяльності.

Список використаних джерел:

1. Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств / Г. М. Азаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко. – К. : Знання-Прес, 2006. – 287 с.

2. Зятковський І. В. Фінанси підприємств / І. В. Зятковський. – К. : Кондор, 2003. – 364 с.

3. Приймак Т. О. Економіка підприємства / Т. О. Приймак. – К. : Вікар, 2006. –219 с.

4. Фінанси підприємств / [А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.]. – К. : КНЕУ, 2004. – 546 с.