Ярошенко І. Ю.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Категорія «корпоративне управління» у нинішніх тенденціях розвитку підприємств набуває все більшої актуальності. Адже ефективне використання даного набору інструментів нерідко стає вирішальним фактором успішної роботи компаній в умовах ринкової економіки. Сутність даної категорії полягає у поєднанні цілей та інтересів акціонерів компанії, Ради директорів, менеджерів, інвесторів та інших зацікавлених осіб задля досягнення високої ефективності функціонування конкретного підприємства. Тобто, корпоративне управління виступає у ролі своєрідної парасолі, що поєднує інтереси усіх зацікавлених груп учасників.

Засновниками корпоративного управління вважають таких провідних економістів, як А. Берлі і Г. Мінз, хоча і ряд класиків економічної науки приділяли даному питанню важливе значення – П. Дракер, М. Портер, Дж. М. Кейнс, Ж. Ламбен, А. Маршалл, П. Самуельсон, В. Ойкен, Е. Чемберлін.

Різностороннє вивчення праць вчених, як зарубіжних, так і вітчизняних, показало, що найбільшу увагу було приділено проблемам створення та розвитку корпоративних відносин. А ось питання, що стосуються оцінки їх економічної ефективності досліджуються у другорядному порядку, хоча було помічено, що традиційні методи оцінки економічної ефективності управління мають низьку пристосованість до впровадження їх на корпораціях. Тож, ті наукові дослідження, які присвячені вирішенню саме вищезазначеної проблеми, є актуальними.

Система корпоративного управління (СКУ) – являє собою деяку організаційну модель, що дає змогу компаніям представляти, а також захищати інтереси інвесторів та власників.

Корпоративне управління дає змогу вирішити ряд завдань, одним із яких може виступати контроль та нагляд за управлінським персоналом, його діями в умовах суперечливості функцій володіння та управління корпорацією з причини «розпорошеності» акціонерного капіталу [2].

При дослідженні ефективності КУ достатньо важко визначитись із конкретним підходом, що пов’язано з різними країнами, їх традиціями та культурою. Усі підходи повинні базуватись, перш за все, на таких принципах, як прозорість, чесність, відповідальність та підзвітність.

По-перше, можемо визначити ефективність КУ як результат об’єднання наступних чотирьох факторів (їх доцільно застосовувати у відповідності з національною або регіональною специфікою): особливості національного законодавства, органи управління, тип власності, суспільний тиск. Дослідження перелічених чинників дозволить досягти більш глибокого розуміння національного середовища державних регуляцій, з яким контактують корпорації. Висвітлення ідеї КУ за цими уявленнями дозволить виділити певні фактори, що здійснюють вплив на організацію та зрозуміти, характер і наслідки цих впливів.

По-друге, у якості способу оцінки ефективності КУ можна вивести такий, як ідентифікація сил, під впливом яких визначається поведінка компанії, виявлення суперечливих вимог, що впливають на діяльність організації. Звичайно, ці елементи є динамічними, постійно перетворюваними. До того ж неможливо обрати конкретні критерії, за якими можна було б скласти «список» регулятивних норм та законів, типів власності чи традицій суспільства як осередків впливу на організацію [2].

І, по-третє, виділимо такі групи показників та необхідний інструментарій, що є необхідними та достатніми при проведенні оцінки ефективності КУ [5]:

1. Перша група включає показники, що показують ступінь дотримання в організації принципів КУ (міра захищеності акціонерних прав; наявність заходів, що захищають компанію від поглинання; показник участі зацікавлених осіб, рівень оприлюднення інформації; якісний рівень проведення аудиту та формування бухгалтерської звітності).

2. Друга група показників відображає характеристику результатів фінансово-господарської діяльності організації (рівень зміни обсягів реалізованої продукції; динаміку статутного капіталу; динаміка прибутку від звичайної діяльності до оподаткування; зміна рівня рентабельності акціонерного капіталу; зміна ефективності праці робітників апарату управління та ін.).

3. Показники третьої групи визначають ризики КУ (ступінь обґрунтованості введення трансфертного ціноутворення; ступінь ймовірності банкрутства; ступінь ризику від перетворень всередині компанії; ризик «розчинення» частки акціонерів у складі статутного капіталу; рівень ризику від зміни корпоративної структури компанії).

Отже, оцінка ефективності КУ має бути комплексною, і насамперед визначати, чи сприяє впровадження такого різновиду менеджменту на підприємстві вирішенню його проблем, підвищенню ефективності функціонування організації, досягненню поставлених цілей. Використання зазначеного інструментарію дозволить визначити рівень впровадження КУ на підприємстві, його доцільність та ефективність, дотримання головної мети акціонерного товариства – забезпечення добробуту акціонерів а також їх прав, ефективність контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства, ефективність роботи наглядової ради та правління, розкриття інформації та прозорості діяльності, співпрацю із зацікавленими особами.

Список використаних джерел:

1. Ігнатьєва І. А Корпоративне управління : підруч. / І. А. Ігнатьєва, О. І. Гарафонова. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 600 с.

2. Довгань Л. С. Корпоративне управління : навч. посіб. / Л. С. Довгань, В. В. Пастухова, Л. М. Савчук. – К. : Кондор, 2007. – 180 с.

3. Гринько Т. В. Теоретико-методологічні засади адаптивного інноваційного розвитку / Т. В.Гринько // Економіка промисловості. – Донецьк : ІЕП НАН України, 2011. – № 2-3. – С. 240–245.

4. Мальська М. П. Корпоративне управління: теорія та практика : підруч. / М. П. Мальська, Н. Л. Мандюк, Ю. С. Занько. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 360 с.

5. Оптимізація методики аналітичної оцінки ефективності корпоративного управління // Економічний аналіз. – 2008. – Вип. 2 (18). – С. 198.