Мержиєвська К. О., Величко Л. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

У наш час інноваційний потенціал являється основою для економічного росту. Поняття інноваційного потенціалу не має конкретного визначення, що свідчить про його актуальність. Існують різні думки науковців з цього приводу.

Інноваційний потенціал – це сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності [1].

Інноваційний потенціал підприємства являє собою сукупність інноваційних ресурсів, які взаємопов'язані та створюють необхідні умови для оптимального їх використання з метою визначення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому [2].

Об’єднавши ці трактування, зробимо висновок: інноваційний потенціал – наявність інтелектуальних, інформаційних, матеріальних, інноваційних, фінансових ресурсів, які взаємодіють і під дією низки факторів здатні реалізувати інноваційний проект, що задовольнить нові потреби споживачів.

Інноваційний потенціал підприємства має свою структуру, яка складається з таких елементів: фінансовий, матеріально – технічний, кадровий. Фінансова складова представляє собою сукупність коштів для реалізації інноваційної ідеї, тому вона являється основою для втілення інноваційного проекту. Матеріально-технічні ресурси окреслюють технологічну базу підприємства та впливають на швидкість і масштаб інноваційної діяльності. Кадровий потенціал визначає кваліфікованість працівників підприємства, їх ентузіазм і потяг до праці. Усі складові повинні об’єднуватись і взаємодіяти між собою для успішного функціонування інноваційного механізму підприємства.

Значну роль в успішності інноваційної діяльності відіграють зовнішні фактори. До них відносяться: конкуренти, зміни смаків споживачів, політична сфера.

Інновації гарантують виготовлення більш якісної продукції, створення нових технологій виробництва, і, як наслідок, забезпечують конкурентні переваги підприємству. Велика кількість дослідників вважає, що інноваційний розвиток країни забезпечує їй економічну незалежність. Це означає, що інноваційний рівень країни передусім виражається в інтересах держави. Найефективнішими заходами державного стимулювання та підтримки інноваційного розвитку є: податкові пільги на інвестиції, що спрямовані на інновації; інвестування в інновації шляхом надання кредитів, фінансування, лізингу; гарантія стабільної нормативно-правової бази; здійснення прямої державної підтримки інновацій.

Для України проблема інноваційного розвитку зараз є найбільш актуальною. Наша країна потребує корінних змін. Держава повинна підтримувати ті галузі економіки, які вже мають конкурентні переваги (металургійна, хімічна, сільське господарство). Тобто виробництво повинно перейти від екстенсивного до інтенсивного. Кошти від реалізації продукції уже розвинених галузей будуть фінансово підтримувати інші галузі, які мають найбільший конкурентний потенціал на зовнішньому ринку (інформаційні технології, транспорт, охорона здоров’я, екологія, біотехнології). Для України розквіт інновацій – єдиний шлях до стабільного росту і виходу на рівень провідних світових країн.

Керівники підприємств повинні усвідомити, що процвітання можливе лише при розвитку підприємства в інноваційному спрямуванні. Також вони повинні знати теоретичні основи, закономірності формування, джерела зростання, структуру, методи оцінки й напрями раціонального використання інноваційного потенціалу. Це допоможе підприємству оцінити, розробити та реалізувати нові стратегії розвитку.

Список використаних джерел:

1. Балабанов И. Т. Инновационный менеджмент : учеб. пособ. / И. Т. Балабанов. – СПб. : Питер, 2000. – 432 с .

2. Верба В. А. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства / В. А. Верба, І. В. Новікова // Проблеми науки. – 2003. – №3.