Д. е. н. Пирог О. В., Стельмах Х. П.

Національний університет «Львівська політехніка» (Україна)

ЧИННИКИ, ЩО СТИМУЛЮЮТЬ МОДЕРНІЗАЦІЮ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ЗАСОБІВ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Основною проблемою експлуатації основних засобів є збереження, переоснащення та успішна експлуатація для подальшої роботи на підприємстві. Вирішенню цієї проблеми сприятиме ширше вивчення та дослідження модернізації, як оновлення активної частини (виробничих) основних засобів та покращення якісних показників виробництва (продуктивності праці, покращення якості продукції, терміну експлуатації).

Поліпшити використання основних засобів та виробничих потужностей на підприємствах можна завдяки: підвищенню використання виробничих потужностей і основних засобів у інтенсивності та підвищенню їх навантаження у екстенсивності [1], дотриманню пропорційності і змінності у роботі, активно виконаному процесу контролювання, ремонту, модернізації та технічному обслуговуванні діючих машин та обладнання. Сьогодні керівництво машинобудівних підприємств України практично не використовує систему планово-попереджувальних ремонтів, що негативно впливає на утримання, модернізацію та використання основних засобів.

Модернізація – вдосконалення діючих машин і устаткування і приведення їх до стану, який відповідає сучасному технічному і економічному рівню шляхом конструктивних змін, заміни, зміцнення вузлів і деталей, встановлення пристосувань і приладів з метою механізації і автоматизації виробництва [2, с.196].

Враховуючи сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на машинобудівне підприємство можна виокремити чинники які сприяють модернізації основних виробничих засобів (машин, устаткування, верстатів).

Сукупність чинників, що стимулюють модернізацію машинобудівних підприємств представлено на рис. 1.

Рис. 1. Чинники, що стимулюють модернізацію машинобудівних підприємств

(складено авторами на підставі [3–5])

Чинник економічної глобалізації є всеохоплюючим щодо інтелектуально-інформаційних ресурсів, інновацій, конкуренції, що набувають вагомості сьогодні. О. Білорус та Д. Лук’яненко [3] характеризують якісні ознаки економічної глобалізації як такі, що відбивають процеси транснаціоналізації, регіоналізації та глобальної інституалізації, де рушійними силами є принципові науково-технологічні зрушення на основі всеосяжної інформатизації. Розвиток економіки залежить від факторів обмеження сировинно-матеріальних ресурсів, то інтелектуально-інформаційні ресурси не мають абсолютних кількісних обмежень і здатні до мультиплікації, «тиражування» і саморозвитку.

Реалізація стратегії інвестиційного розвитку пов’язана із диверсифікацією виробництва та створенням фонду оновлення основних засобів. Результати проведених досліджень [4, с. 262] щодо впливу чинника диверсифікації виробництва на підприємстві ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Металавтопром», яке спеціалізується на виробництві автобусних комплектуючих, зокрема сидінь, дають підстави стверджувати, що для реалізації проекту інвестиційного розвитку «А102 «Карпати»» суб’єктом господарювання було модернізовано та закуплено вагому частку обладнання для виготовлення основної продукції. Керівництво ТзОВ має можливість започаткувати виробництво нових видів продукції на основі використання модернізованого та придбаного високоточного обладнання.

А. Гуменюк [5] стверджує про необхідність створення фонду оновлення основних засобів для покращення техніко-технологічного стану виробництва.

Група внутрішньовиробничих чинників для кожного окремого підприємства може бути різною (приріст рентабельності, матеріаловіддачі, енерговіддачі, фондовіддачі та оновлення основних засобів).

Таким чином, поліпшення основних засобів є не лише ремонт, реконструкція (добудова) та модернізація (дообладнання), адже у результаті змін функціональних особливостей має виникати позитивний економічний ефект.

Список використаних джерел:

1. Харіва П. С. Економіка підприємств : навч. посіб / П. С. Харіва. – Тернопіль : Економічна думка, 2000. – 500 с.

2. Осипов В. І. Економіка підприємства : навч. посіб. / В. І. Осипов. – О. : Маяк, 2005. – 724 с.

3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегія розвитку : моногр. / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін. – К. : ВІПОЛ, 1998. – 416 с.

4. Кузьмін О. Є., Дрималовська Х. В., Стельмах Х. П. Диверсифікація як стратегія інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств : матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції [«Сучасні виклики розвитку світової економіки»], (Київ, 19-20 лист. 2015 р.). – К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2015. – 292 с.

5. Гуменюк А. Ф. Теоретичні та практичні проблеми методики формування і використання фонду оновлення об’єктів інвестиційної нерухомості в умовах оренди / А. Ф. Гуменюк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 6. – Т. 1. – С. 137–140.