К. б. н. Ситник Н. І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут» (Україна)

УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ ЯК ФАКТОР РЕАЛІЗАЦІЇ КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ КОРПОРАТИВНИХ УТВОРЕНЬ

В добу економіки знань проблема менеджменту організаційного знання набуває стратегічного значення. В загальному сенсі менеджмент знань розглядається як управління контекстом і умовами, за яких знання може бути створене, усуспільнене і використане для досягнення організаційних цілей [1]. З іншого боку, менеджмент знань є управлінською стратегією організації, орієнтованою на розвиток і максимальне використання потенціалу її інтелектуального капіталу [2]. Однак, залишається малодослідженим питання щодо зв’язку між видом конкурентної стратегії, якої дотримується корпоративне утворення, і його стратегією менеджменту знань, що робить актуальними дослідження в цьому напрямку.

Базуючись на традиційній матриці М. Портера, яка описує конкурентні стратегії на галузевих ринках, усі дії організації щодо досягнення конкурентної переваги можна звести до трьох типів стратегій [3]:

– стратегія лідерства за витратами, спрямована на підвищення ефективності за рахунок оптимізації бізнес-процесів, зниження загальних витрат і собівартості продукції,

– стратегія якості, яка пролягає у диференціації за рахунок створення більш якісної продукції, ніж у конкурентів),

– стратегія інновацій яка полягає у диференціації за рахунок постійного генерування нових ідей і створення на цій основі інноваційної продукції.

У свою чергу, виділяють дві альтернативні стратегії менеджменту знань – стратегію кодифікації та персоналізації [4].

Стратегія кодифікації спрямована на збереження та обмін експліситних (в меншій мірі таситних) знань працівників у вигляді документів, звітів, баз даних, файлів і т.п., забезпечуючи оперативний доступ до знань всім працівникам організації. Стратегія передбачає широке використання сучасних інформаційних технологій і орієнтована на фіксацію експліситних (явних) знань, потрібних для вирішення типових структурованих виробничих завдань з відомим алгоритмом реалізації. Стратегія персоналізації спрямована на «схвачування», розвиток і накопичення таситних знань, а тому полягає у розбудові соціальних контактів, тісній співпраці між працівниками, формуванні організаційної культури, що підтримує довіру, толерантність, творчість, взаємодію та інноваційність. Стратегія персоналізації в меншій мірі залежить від інформаційних технологій і орієнтована на вирішення неструктурованих виробничих завдань з невідомим алгоритмом.

Реалізація різних видів конкурентних стратегій вимагає застосування різних стратегій менеджменту знань.

Корпоративні утворення, сфокусовані на стратегії лідерства за витратами, в більшій мірі покладаються на аналіз попереднього досвіду і потребують накопичення, архівації та обміну кодифікованих знань. Це вимагає залучення інструментів, характерних для стратегії кодифікації, таких як створення репозитаріїв знань (баз даних, архівів, документів, файлів і т.п.), карт депозитаріїв знань, менеджмент контенту (систем автоматизації процесу створення веб-контенту і документації), розроблення організаційних порталів (веб-сайтів, що інтегрують релевантну інформацію в межах організації, підрозділу чи певної групи), впровадження систем прийняття рішень та інструментів управління робочими потоками (створення форм звітності, повідомлень, документів і їх адресна розсилка).

Корпоративні утворення, що обрали стратегію якості, прагнуть до максимального задоволення потреб своїх клієнтів за рахунок підвищення якості продуктів і послуг. Ця конкурентна стратегія передбачає тісну взаємодію з клієнтами, а отже розвиток систем збору інформації щодо їхніх потреб, цінностей і проблем. Це може бути забезпечене як інструментами кодифікації (Data mining, СRM), так й інструментами персоналізації (соціальні технології, наприклад, дискусійні форуми, вікі, блоги, мережі та ін).

Корпоративні утворення, що обрали стратегію інновацій, прагнуть до максимальної мобілізації власного творчого потенціалу для генерування нових ідей і їх якнайшвидшого втілення в нові продукти і послуги. Вони в найбільшій мірі покладаються на інструменти стратегії персоналізації, зокрема розвиток організаційної культури, спрямованої на спільне створення, обмін і використання знань, співтовариства практиків, кросфункціональні команди, технології співпраці (groupware) – програмне забезпечення, що підтримує колективну роботу різних користувачів, експертні системи, технології телепрезентацій, вебінари, відео конференції, інноваційні конкурси, сторітеллинг та ін.

Таким чином, конкурентна стратегія корпоративного утворення визначає, яка стратегія управління знаннями буде домінуючою, а яка допоміжною. Диференціація інструментів менеджменту знань корпоративних утворень відбувається в залежності від обраної конкурентної стратегії. Стратегія лідерства за витратами вимагає переважно використання інструментів стратегії кодифікації, стратегія якості – окремих інструментів кодифікації та персоналізації, стратегія інновацій – переважно інструментів персоналізації.

Список використаних джерел:

1. Von Krogh G. Enabling knowledge creation: how to unlock the mystery of tacit knowledge and release the power of innovation / G. Von Krogh, K. Ichijo, I. O. Nonaka – Oxford, New York:Oxford University Press, 2000.

2. Стеченко Д. Стратегічне управління знаннями в інноваційній діяльності корпоративних утворень / Д. Стеченко // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2014. – № 1 (28). – С. 60–69.

3. Портер М. Э. Конкуренция : учеб. пособ. / М. Э. Портер. – М. : Издат. дом «Вильямс», 2000. – 302 с.

4. Hansen M. T. What’s your strategy for managing knowledge? / M. T. Hansen, N. Nohria, T. Tierney // Harvard Business Publishing. – 1999. – Mar. 01. – P. 106–116.