К. е. н. Стрєльніков Р. М.

Донбаська державна машинобудівна академія (Україна)

ВНУТРІШНІЙ ПОТЕНЦІАЛ ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Будь-який господарюючий суб'єкт, який займається виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), рано чи пізно зустрічається із проблемою зношування основних фондів і необхідністю їх ремонту або заміни, або з потребою придбання (створення) нових основних засобів. З погляду макроекономіки збільшення виробничого потенціалу підприємства в цей час може бути тільки результатом минулих інвестиційних заходів, а сьогоднішні інвестиції є основою майбутнього економічного росту і фінансового благополуччя організації.

На думку фахівців в області інвестиційної діяльності, на мікрорівні інвестиції необхідні для досягнення наступних цілей: розширення і розвитку виробництва; недопущення надмірного морального і фізичного зношування основних фондів; підвищення технічного рівня виробництва; підвищення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції конкретного підприємства; здійснення природоохоронних заходів; придбання цінних паперів і вкладення коштів в активи інших підприємств [1]. Відповідно, відсутність на підприємстві інвестиційних проектів, або, як причина їх відсутності, неможливість знайти джерела фінансування для відновлення і реконструкції своїх виробничих активів, прирікає підприємство на конкурентну деградацію, і, як наслідок, на погіршення фінансових показників, які, у свою чергу, приведуть до банкрутства та закриття даного суб'єкта підприємницької діяльності.

На даний момент в Україні склалася така ситуація, що навіть при наявності перспективного інвестиційного проекту у підприємства, його фінансування, в більшості випадків, можливо тільки за рахунок внутрішніх ресурсів. Це обумовлене, в першу чергу, кризою економічної системи країни, відсутністю системи державної підтримки і низкою інвестиційною привабливістю українських підприємств. На практиці склалася така тенденція, що підприємства використовують свої виробничі потужності практично до рівня повного фізичного та морального зношування, і тільки погроза зупинки виробництва або випуску абсолютно неконкурентоспроможної продукції (робіт, послуг) змушують підприємства шукати джерела мінімального фінансування найбільш важливих інвестиційних проектів.

По способу залучення джерела фінансування інвестицій можна розділити на зовнішні та внутрішні. До внутрішніх відносяться всі ті джерела, які можна мобілізувати усередині суб'єкта господарювання (прибуток, амортизаційні відрахування та ін.), до зовнішніх – джерела, які задіяні ззовні (кошти отримані у вигляді кредиту, від емісії цінних паперів та ін.).

Структуру джерел фінансування при реалізації інвестиційних проектів підприємствами та організаціями України наочно демонструють дані статистики [2]. Так, капітальні інвестиції за джерелами фінансування в 2015 році розподілялись наступним чином: за рахунок коштів державного бюджету 0,0%; коштів місцевих бюджетів 1,0%; власних коштів підприємств 3,4%; кредитів банків та інших позик 69,3%; коштів іноземних інвесторів 8,8%; коштів населення на будівництво житла 3,9%; інших джерел фінансування 10,9%. Наведені дані наочно демонструють, наскільки вітчизняні підприємства залежні від зовнішніх джерел фінансування і у переважній більшості випадків для реалізації своїх інвестиційних проектів прибігають до різних форм банківського кредитування. Саме тому питання, пов'язані з фінансовим забезпеченням реалізації інвестиційних проектів на кредитних засадах, мають особливу актуальність та їх аналіз надається в значної кількості вітчизняних досліджень [3].

У той же час, у більшості випадків, використання інвестиційного кредитування є слідством того, що багато керівників і фінансових менеджерів суб'єктів інвестиційної діяльності не вміють раціонально та економічно грамотно розробити довгострокову стратегію формування власних фінансових ресурсів. Крім того, як підкреслюють багато вітчизняних аналітиків, залучення довготермінових кредитів банківських установ є проблемним, що зумовлено високим ступенем ризику вітчизняних інвестиційних проектів, а також слабкістю ресурсної бази вітчизняних банків. Також ситуація ускладнюється відсутністю в Україні спеціалізованих інвестиційних банків та відсутністю фіскальних стимулів з боку держави [4].

Таким чином, внутрішні джерела фінансування інвестиційних проектів повинні бути тією надійною опорою для системи підтримки власних виробничих потужностей, яка дозволить вистояти вітчизняним підприємствам в умовах економічної кризи. Залучення власних фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів є завданням, у рішенні якого повинні брати участь усі основні економічні, виробничі і технологічні служби підприємства. Крім того, істотною проблемою, на даний момент, є триваюча у нашій країні політична та економічна криза, яка обумовлює існування бюджетного дефіциту, відсутність необхідних ринкових механізмів, низьку інвестиційну привабливість вітчизняних підприємств, високий рівень інфляції, законодавчий хаос, значний розмір банківських дисконтних ставок та ін. Відповідно до цього досить актуальною є необхідність пошуку внутрішніх резервів для збільшення частки власних ресурсів у джерелах фінансування інвестиційних проектів.

Список використаних джерел:

1. Сергеев И. В. Организация и финансирование инвестиций / И. В. Сергеев, И. И. Веретенникова. – М. : Финансы и статистика, 2000. – 272 с.

2. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

3. Резник Н. П. Фінансування інвестиційних проектів / Н. П. Резник // Формування ринкових відносин в Україні. – 2013. – № 8 (147). – С. 48–51.

4. Заярна Н. М. Проблеми фінансування інвестиційних проектів українських підприємств / Н. М. Заярна, Н. О. Ємченко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.2. – С. 176–180.