Крот О. В., к. е. н. Скрипник Н. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЯК ДОМІНАНТНА ІДЕОЛОГІЯ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

В даний час людство орієнтоване на стрімкий соціально-економічний розвиток. Наслідком чого стало загострення протиріч між зростаючими потребами людей і нездатністю природного середовища забезпечити ці потреби. В кінці ХХ століття виникла думка дозволити таке протиріччя, гарантуючи людству можливості виживання і подальшого стійкого розвитку.

Проблема забезпечення стійкого розвитку вийшла на перше місце в переліку глобальних проблем людства, тому актуальність даної теми дослідження важко переоцінити. Питання гуманізації економік та сталого розвитку суспільства призводять до зміни всієї парадигми міжнародного співробітництва та розвитку економічних систем. Мета даного дослідження – виявлення можливості переходу України до сталого розвитку, вирішення найважливіших соціально-економічних завдань при збереженні природного середовища.

Концепції сталого розвитку присвячено безліч робіт різного рівня, вона має як прихильників, так і противників, і тому залишається однією з найгостріших і дискусійних. Термін «сталий розвиток» вперше був введений в документах ООН з навколишнього середовища і розвитку в 1987 році. Він означав задоволення потреб сучасного покоління без нанесення шкоди розвитку наступних поколінь [1]. При розширеному тлумаченні концепція сталого розвитку виходить з того, що природний капітал, який визначається через використання природних багатств, повинен бути збережений. У свою чергу, збереження і підтримання балансу природних ресурсів можливо досягнути тільки через стан, коли природні ресурси і функції навколишнього середовища залишаються доступними [2]. Спираючись на концепцію сталого розвитку сформувалися три основні складові: економічна, соціальна та екологічна. Економічний підхід ґрунтується на визначенні доходу, запропонованому Дж. Хіксом. У практичному плані визначення рівня доходу необхідно, щоб донести людям, можливі обсяги споживання, але не ставати при цьому біднішими. З точки зору соціальної складової концепція сталого розвитку спрямована на збереження суспільного і культурного стабільності, зменшення кількості руйнівних конфліктів. У свою чергу, екологічний підхід передбачає, забезпеченість сталим розвитком стабільності біологічних і фізичних систем [8]. Узгодженість і єдність трьох складових і є основою концепції сталого розвитку в її сучасній науковій інтерпретації.

Важливим підсумком вироблення концепції стало те, що в документі було визначено основні труднощі переходу до сталого розвитку. Серед них були вказані такі як: розробка національної стратегії переходу; визначення системи цілей даної стратегії; розробка індикаторів стійкого розвитку; визначення механізмів реалізації концепції сталого розвитку.

Концепція не була зустрінута одноголосно, вона викликала серію протестів у багатьох провідних науковців. Противники застосування сталого розвитку в більшості спираються на ідею про те, що дану концепцію важко здійснити. Вони мотивують свою позицію тим, що з огляду на зростаючі потреби людини і швидкого виснаження природних багатств проблема збереження екологічного балансу в природі стає все більш гострою і важкою. Також природні умови і природне середовище швидко змінюються. Ті природні ресурси, які в недавньому минулому вважалися відновлювальними, втрачають таку здатність.

Економічна енциклопедія виділяє наступне визначення: «Сталий розвиток – це запропонована світовим співтовариством, уточнювальна та поглиблювальна сучасна концепція бажаного суспільного розвитку, що ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності людства (передусім економічної) в його взаємодії з довкіллям» [1].

Дослідження перспектив і проблем довготермінового соціального екологічно безпечного розвитку Е. В. Гірусовим та Г. В. Платоновим виділили шість аспектів категорії «сталий розвиток», а саме політико-правовий, економічний, екологічний, соціальний, міжнародний та інформативний [2]. Політико-правовим аспектом визначено розвиток сучасної демократії (народовладдя, конституційної влади, правової держави, громадянського суспільства), наявність систем якісного законодавства, оподаткування, соціальної справедливості (відповідна оплата праці, дотримання прав людини), гарантію свобод і рівності всіх громадян перед законом, єдність патріотизму та інтернаціоналізму, дружбу між народами, взаємність відповідальності громадянин і суспільства, координація державних і громадянських структур при забезпеченні ноосферного розвитку суспільства. Економічний аспект спонукає до раціонального поєднання державної, суспільної і приватної власності у національному господарстві, розвитку цивілізованої ринкової економіки, демонополізації і вільної конкуренції виробників і продавців, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, культурних благ у належному обсязі для забезпечення основних життєвих потреб усього населення планети, ефективних та гуманних засобів стимулювання корисної життєдіяльності мешканців світу.

Отже, сталий розвиток призведе до покращення якості життя жителів усіх країн світу без збільшення темпів споживання природних ресурсів до межі, що перевищує можливість Землі як екологічної системи. Намагання сформувати сталий спосіб життя передбачає комплексний і системний підходи до діяльності у основних напрямах, зокрема економічне зростання і справедливість, бережливе ставлення до природних ресурсів та охорону довкілля, соціальний розвиток.

Список використаних джерел:

1. Семенюк Е. Розвиток сталий / Е. Семенюк // Економічна енциклопедія : у 3 т. ; відп. ред. С.  В. Мочерний. – К. : Академія, 2002. – Т. 3. – С. 283.

2. Гирусов Э. В. Мир в поисках концепции устойчивого развития / Э. В. Гирусов, Г. В. Платонов // Вестник Московского университета. – 1996. – Серия 7. – Философия. – № 1. – С. 3–14.