К. т. н. Куценко В. Й.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

КРИЗИ ЯК НАСЛІДОК МІСІЇ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКІВ

Гроші можуть багато, а Любов – усе.

(Українська народна мудрість)

Світ створено Господом Богом нашим для вічного блаженного життя нашого, предків наших та нащадків з люблячим Отцем. Але гріх самоуправства, само обожнення, свавілля та непокірності навів на перших людей та нас – їхніх нащадків – справедливе прокляття життєдіяльності. Але люблячий Отець не залишає творіння Своє. Щоб пізнала людина, яка відвернулася від Творця, як жити без Бога, безпосередньої допомоги люблячого Отця, їй (усім нам) тимчасово допущена матеріальна (викривлена, тлінна) форма буття, повна спокус та випробовувань у своїй трудовій діяльності. Щоб людина, перебуваючи у гріховній залежності, спокусившись багатством світу цього, грошами, отримавши кару у вигляди криз та банкрутств, пізнала Істину, урозуміла всю хибність обраного меркантильного шляху, змінила через покаяння у сріблолюбстві тлінні цінності на вічні духовні: віру, надію та Любов і нарешті повернулася до Творця й отримала радість життя в цьому матеріальному світі та у вічності.

Розглянемо більш детально цей процес зваблення та прозріння господаря. В умовах ринкової (торгової, неприродної – фінансової, грошової) «економіки» місією (призначенням, служінням) бізнесу є максимізація прибутків. Саме пристрасть сріблолюбства та миролюбства (хрематистика) змушує бізнесмена свавільно вибирати собі такий меркантильний напрям руху. Рано чи пізно «золотий тілець», як «золота рибка», з лихвою задовольняє пристрасне бажання роботодавця у отриманні великого прибутку, але за це забирає душу бізнесмена на своє служіння: силам зла – темряви – агресії. Адже прибуток, як самоціль, з протослов. та грець «лихва – корисливий надмірний прибуток при грошових розрахунках, лишок, зайвина, зайве, адже приносить лихо (лихацтво, що межує з безглуздям, безшабашністю, бравадою). За В. Далем рос.: Лихва не разжива (не впрок). Лихва да лесть дьяволу честь (Лихвою не розживешся (не на користь). Лихва та лестощі дияволу честь)».

Великі гроші відразу викликають у бізнесмена нестримні бажання, але фінансові можливості не встигають за все новими амбіціями. Тому отримання ще більших прибутків – лихварство стає сенсом життя власника засобів виробництва. З цього приводу Христос попереджає: «що користі людині придбати весь світ, а себе саму погубить чи зашкодить собі?» [1. Лук. 9:25]. Світ розвивається за об’єктивним – духовним законом любові до Бога та ближніх. При виборі собі ідола: свого «Я» – егоїзму, грошей, сили, слави, бізнесмен за порушення духовного закону отримує незворотне покарання. За це ж страждають його ближні: діти та трудовий колектив через перманентні кризи. Д.е.н. Компанієць В.В. у статті «Духовно-моральні та соціокультурні складові економічної освіти як умова якісного управління та розвитку національної економіки» справедливо наголошує, що «Основою ж усіх цих криз є криза духовно-моральна, криза людської особистості, помилки вибору цивілізаційного шляху розвитку». Творець роз’яснює: «Надбання ж велике (прибуток) – благочестя (пізнавати й служити Істині) із задоволенням. Бо ми нічого не принесли в світ; явно, що нічого не можемо й винести з нього. Маючи їжу та одяг, будемо задоволені тим. А бажаючі збагачуватися впадають у спокусу та в сіті, в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, які занурюють людей в лихо та погибель; бо корінь усього злого – сріблолюбство...» [1. 1 Тим. 6:6-10]. «Бо ніхто з нас не живе для себе..; Бо коли живемо – для Господа живемо» [1. Рим. 14:7-8]. Цей світ дає нам грошей, як винагороду за результати, перш за все, нашого особистого духовного труда служіння Богу, виконуючи волю Творця, та ближньому. Наскільки ми потрудилися на благо інших, стільки й отримуємо доходу для покриття наших повсякденних нужд життєдіяльності. Господь знає, що ми маємо нужду і в матеріальних благах і дає нам все необхідне для росту, перш за все, духовного, від якого залежить і матеріальний добробут. Щоб ми покрили витрати на свої господарські та фізіологічні нужди у скромній простій життєдіяльності, а не на всезростаючі матеріальні потреби (безмірного споживання, виробництва й глобальної реалізації). Тобто, великі гроші спокушують як самого бізнесмена до пристрасних бажань, так і його підлеглих та покупців, відволікаючи суспільство від виконання свого істинного призначення. Отже, вводить оточуючих в духовний та фізичний блуд, безлад, хаос, фінансові махінації, тіньову економіку, за що отримує сам і ті, кого спокусив, покарання за невиконання благої місії господарювання. Тому, виробнику матеріальних благ задовольняти слід:

– не платоспроможну потребу – попит на дорогу штучну «новинку», задовольняючи багатих, з ціллю отримання максимального прибутку;

– не потреби, рекламою та просуванням штучно нав’язані людям, розпалюючи в них бажання нестримного споживання;

– а фізіологічну нужду, перш за все, місцевих мешканців у простій натуральній продукції першої необхідності. Головне, щоб ця доброякісна корисна для життєдіяльності продукція на довгострокову перспективу, доступна за ціною переважній більшості приносила радість життя оточуючих. Тоді, радість господарювання буде мати і добрий господар. У цьому випадку хазяїн може мати і великі доходи на наступні великі добрі справи, що й сприятиме сталому (животворному довговічному) розвитку суспільства та підприємства. Тож, маємо бути задоволеними всім тим, що маємо, у тому числі, мінімальними прибутками, адже їхня наявність цілком залежить від нашого соціально-відповідального ставлення до життя та результатів духовного труда. Поки слабкі результати – малі доходи, але й ті на користь життєдіяльності підуть. Якщо ж немає результатів духовного труда, а гроші великі здобуваються, рано чи пізно – на проблеми бізнесу, щоб змінився врешті роботодавець, адже і його любить Христос і постраждав за нього.

Список використаних джерел:

1. Біблїа. Книги свящєннаго писанія вєтхаго и новаго завета на церковнослав. языке / – Санктпєтєрбургь : Синодальная типографія. – 1900. Репринт. изд. – М. : Рос. Библ. Об-во, 1993. – 1658 с.