К. т. н. Куценко В. Й., Шпортюк О. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ВІД HOMO ECONOMICUS ДО HOMO CREATOR

Ще у ХІХ ст. (19 лютого 1861 року) Олександром другим було відмінено кріпосне право. Люди (кріпаки) отримали свободу, їх не мали права купувати, дарувати, продавати, вони мали право брати шлюб без дозволу поміщика. Та чи справді робітники стали вільними? Розглянемо дуже вживане слово «робота», його етимологію. Згідно до Закону України «Про захист прав споживачів» робота – це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб [2]. Але, якщо розглянути більш детально значення цього терміну, то стає зрозуміло те, що робота походить від старогрецького «робота» – «що розбився», з загальнослов'янської orbota, утвореного за допомогою суфікса ota (ота), від тієї ж основи, що й раб. Раб – запозичення зі старослов’янської мови (древньоруське слово роба – «рабиня»), сягає до загальнослов'янської orb, що має індоєвропейський характер (давньоіндійське arbhas – слабкий).

За Фасмером слово «робота» у слов'янських мовах спочатку було синонімом слова «панщина», тобто на своїй землі селянин самостійно трудився-утруднявся, а на панщині – працював-відпрацьовував. Тобто, зараз робітник – це найманий працівник, який в силу свого не розуміння за суттю є рабом, адже трудяться вільні люди. Розглянемо сучасні умови рабства. Робоча сила – раби і кріпаки – в умовах приватної власності на засоби виробництва закріплювалися за певними господарськими об’єктами [1, с. 58]. На підприємствах, де сенсом труда людина вбачає особисту користь – винятково грошовий дохід, вона добровільно потрапляє у залежність до роботодавця (подателя рабства) і називається робітником, що тотожне поняттю раб. То ж, сьогодні в умовах, коли люди працюють за договором чи контрактом у роботодавця, правилами внутрішнього розпорядку та посадовими інструкціями вони, як підневільні, здебільшого обмежені у своїх соціальних правах: права на гармонійне родинне життя, постійну зайнятість, безпечні умови труда, участь у самоуправлінні, належну оплату праці для забезпечення родини, дотримання режиму труда та відпочинку, відпустку, оздоровлення, навчання, підвищення кваліфікації, особисті дружні стосунки між колегами тощо.

В умовах рабовласницького та феодального устрою економічні зв'язки були вкрай обмежені рамками замкнутого господарства. Сьогодні в установах та закладах службовець (а він, по суті, і є кріпак) теж дуже обмежений у своїх зовнішніх зв'язках. Ніякий службовець не може без дозволу свого зверхника зав'язувати стосунки зі своїм колегою з іншого закладу, в іншому разі, він понесе дисциплінарну відповідальність за перевищення службових обов'язків (від страху роботодавця розкрити його комерційні таємниці – подвійну бухгалтерію та фінансові махінації).

– Як же подолати це сучасне рабство працівника (економічної – грошової людини, homo economicus), як вийти з під залежності подателя рабства?

– Уяснити собі істинний сенс життєдіяльності «Благо ближніх», щоб стати насправді вільним від гріховної залежності й трудитися в радості як Людина Творець (Нomo Сreator).

Ще Конфуцій зазначав: “Знайди собі роботу до душі, тоді тобі не доведеться працювати жодного дня у житті” [3]. Тобто, щоб твій повсякчасний труд сприяв очищенню твоєї душі – совісті через радість надання оточуючим тебе – нужденним усілякої допомоги та підтримки: чи то життєдайною продукцією, чи добрими послугами за справедливою (доступною кожному) ціною. Тоді робота перетворюється тобі у моральне задоволення, від якої немає ні втоми, ні хвороб, ні криз та банкрутств. Наслідком же такої місії трудящого «Благо людей» буде належний прибуток для подальшого сталого (життєдайного довговічного) розвитку та процвітання суспільства.

Виробничі відносини у фінансовій діяльності не уречевлюються, тому існують як відносини між людьми, а не набувають форми відносин між продуктами їхньої праці, що забезпечувало дуже повільний розвиток продуктивних сил. Саме відносинами між людьми пояснюється вагомість фактора комунікації у службових стосунках та професійному зростанні службовців усіх рангів.

Таким чином, в умовах монетарної економіки ситуація за суттю майже не змінилася, саме тому за умов меркантилізму, егоїзму та приватної власності виробничий сектор економіки характеризується зацикленістю і є малоефективним у часі. Але зараз у складний час не лише для нашої країни, а й для усього світу, слід би згадати про великого філософа Г. Сковороду, який плекав ідею про трудовий колектив, як колектив споріднених (духовно-моральних) душ. Адже соціально-відповідальна людина отримує, перш за все, моральне задоволення від результатів її корисно суспільного труда. Тому роботодавці та робітники повинні підвищувати свою культуру господарювання, щоб створювати такі умови, за яких їхні благі наміри були б задоволені.

Список використаних джерел:

1. Білецька Л. В. Економічна теорія (Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка) : навч. посіб. / Л. В. Білецька, О. В. Білецький, В. Савич. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 688 с.

2. Про захист прав споживачів : Закон України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: kodeksy.com.ua/pro_zahist_prav_spozhivachiv/statja-1.htm

3. Гончарюк Н. 8 етапів як знайти роботу до душі [Електронний ресурс]/ Н. Гончарюк // Репортер : інформаційний портал. – 2015. – 7 груд. – Режим доступу : http://reporter.zp.ua/8-etapiv-yak-znajti-robotu-do-dushi.html