К. е. н. Михальчишин Н. Л.

Національний університет «Львівська політехніка» (Україна)

ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЖОРСТКОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Підприємство, як елемент мікроекономіки, своєю поведінкою може визначати модель функціонування ринку та ступінь розвитку економіки. Відповідно сталий розвиток економічної системи, як і держави загалом, безпосередньо залежить від сталого розвитку підприємств. З позицій теорії життєвого циклу підприємства проходять стадії свого розвитку від початку заснування і появи на ринку до досягнення максимального рівня і далі – до занепаду та відповідно ліквідації, як суб’єкта на ринку. На кожній із стадій існують свої засади розвитку, інтенсивність яких з кожним наступним періодом життєвого циклу підприємства знижується. Одним із визначальних факторів такої поведінки є ступінь конкуренції, що існує на ринках, де здійснює свою діяльність підприємство.

Відповідно до теорії конкуренції чим більш привабливим є ринок за своєю прибутковістю, тим більша кількість підприємств бажає ввійти на нього і отримати доступ до ринкового прибутку. Відповідно, першочерговим завданням для існуючих на ринку суб’єктів є не втратити свого ринкового становища, зберегти існуючі конкурентні переваги і набути нових, які здатні забезпечити належну спроможність підприємства бути учасником та переможцем конкурентної боротьби. Розвиток підприємства матиме місце у разі здобуття нових конкурентних переваг та нарощування власного виробничого, збутового, інноваційного чи іншого потенціалу.

Якщо розглядати періоди життєвого циклу підприємства, то проблема сталого розвитку найгостріше виникає на стадії занепаду – коли підприємство реалізувало свій потенціал, не здатне пристосуватись до ринкових змін (змін технологій виробництва, сировини, можливостей збуту продукції, смаків споживачів тощо). За таких умов жорстка конкуренція, що існує на більшості ринках, ідентифікує таке підприємство як слабку ланку, витісняє його з ринку і відповідно таке підприємство опиняється поза конкуренцією і одночасно поза ринком. Єдиним шляхом для збереження себе, як ринкового учасника, – є відновлення діяльності, зокрема, завдяки зміні виду діяльності, диференціації продукту, зовнішньому зростанню через інтеграційні процеси тощо.

Таким чином, основним каталізатором сталого розвитку підприємств є жорстка конкуренція, яка змушує підприємства здійснювати пошук нових джерел сировини, способу виробництва та збуту продукції. Такі зміни супроводжуються змінами в попиті – пошуку споживачами кращої якості, нижчої ціни, зміни потреб споживачів, зміни доступу споживачів до інформації (активізація он-лайн реклами, реклами через дилерські мережі), зміни способів збуту продукції (розвиток інтернет-торгівлі).

Для забезпечення власного сталого розвитку в умовах жорсткої конкуренції підприємствам слід дотримуватись таких принципів:

1) постійного пошуку – здійснювати моніторинг ринкових умов, смаків споживачів, забезпечувати своєчасне оновлення джерел сировини, технологій та виробництва, чим не допускати старіння виду діяльності та втрату споживачами інтересу до продукції, що виробляється підприємством;

2) незалежності – в своїй діяльності підприємство повинно керуватись власними стратегіями розвитку та не допускати впливу інших структур на прийняття рішень, забезпечувати фінансову незалежність, чим зможе запобігти появі неплатоспроможності через фінансові, зокрема, банківські зобов’язання;

3) професійності – збереження в структурі підприємства фахових висококваліфікованих працівників, забезпечуючи об’єктивне оцінювання їх знань, вмінь та навичок, відповідно до яких необхідно здійснювати належне мотивування та забезпечувати їх професійне зростання. Важливість збереження професіоналів зумовлена тим, що їх невдоволення і нерозуміння стратегії розвитку та кадрової політики підприємства, сприяє їх звільненню з подальшим працевлаштуванням в конкурентів або ж створення власних підприємств, які стають прямими конкурентами до вже існуючого. Таким чином, виникає загроза використання комерційної таємниці, яка є одним із елементів ділової репутації та сталого розвитку підприємства;

4) доброчесності – у взаємодії з контрагентами, конкурентами та споживачами вибудовувати ділові стосунки, основою яких є правдива інформація про діяльність підприємства, не нав’язування споживачам чи постачальникам не потрібних їм умов договорів, не порушення ділової репутації та комерційної таємниці інших учасників на ринку, недопущення обмежувальної та дискримінаційної діяльності тощо;

5) справедливого розподілу – не допускати нерівномірного розподілу ресурсу, перекладання власних витрат на споживача, і, як наслідок, неправомірне присвоєння добробуту споживачів. Як один із ресурсів визначається часовий ресурс, збереження якого є актуальне щодо пошуку споживачами певного продукту, отримання повної інформації про продукт, який вони бажають придбати. До справедливого розподілу часового ресурсу також відноситься планування робочого часу власних працівників з метою збереження їх продуктивності праці, оптимізація переддоговірної, договірної та післядоговірної діяльності підприємства;

6) ринкової співпраці – в умовах жорсткої конкурентної боротьби більшість підприємств сприймають своїх конкурентів як ворогів, які не дають останнім можливості вільного розвитку та отримання прибутків. Для перемоги в конкурентній боротьбі можуть застосовуватись ресурси, що є витратними для підприємства. За таких умов більш прийнятною є конкурентна співпраця та координація конкурентної поведінки, що дає можливість конкурентам ставати діловими партнерами у розв’язанні спільних для їх бізнесу проблем.

Отже, для забезпечення появи передумов сталого розвитку підприємствам необхідно враховувати власний потенціал розвитку, очікувані зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищах підприємства та розробляти стратегії адаптації підприємства до виявлених змін, не допускаючи появи адаптаційного лагу, за якого темпи зміни середовищ перевищуватимуть темпи адаптації підприємства до них.