Павлович С. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Розвиток господарської діяльності промислового підприємства в сучасних умовах пов'язаний із урахуванням багатьох факторів, серед яких найбільш впливовими можна вважати непередбачувану зміну в зовнішньому оточенні,банкрутство торговельних партнерів, зниження конкурентоспроможності і, як наслідок, зменшення попиту на продукцію та інші фактори. Без постійного моніторингу змін, що відбуваються навколо підприємства та без контролю над реалізацією стратегії розвитку суб'єкта господарювання стає неможливим упровадження заходів із удосконалення управління фінансово-господарською, економічною діяльністю в цілому та вдосконалення операційної діяльності, зокрема, у частині формування ефективної системи управління бізнес-процесами, діловою активністю з урахуванням потенційних можливостей [2].

Проблемам оцінки, аналізу стану ділової активності присвячено наукові праці як вітчизняних учених, так і зарубіжних, зокрема, науковців із країн СНД. У роботах підкреслюється важливість аналізу ділової активності на основі фінансових показників, нерівностей, моделей для зміцнення ринкових позицій підприємства, для зростання оборотності активів, для впровадження нових конкурентоспроможних ідей. Ділова активність пов'язується з різними видами потенціалу підприємства та його конкурентоспроможністю, ефективністю та результативністю діяльності [1].

Завдання забезпечення, активізації й стимулювання ділової активності в теперішній посткризовий період займають найважливіше місце серед комплексу завдань із управління господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Реалізація цих складних завдань вимагає від керівництва підприємств рішучих дій щодо пошуку шляхів модернізації виробничих потужностей, альтернативних варіантів збуту продукції, закріплення досягнутих позицій у взаємодії з постачальниками сировини, матеріалів, енергії тощо. Завдання забезпечення належного стану ділової активності є прийнятним для більшості вітчизняних промислових підприємств, які зазнали значних втрат під час світової фінансово-економічної кризи, втративши зв'язки, ресурси, спроможність вчасно виконувати зобов'язання тощо. Забезпечення ділової активності передбачає:

по-перше, вихід на докризові показники розвитку (обсяг виробництва й реалізації продукції, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, фінансовий результат від операційної діяльності, рентабельність виробництва);

по-друге, закріплення прийнятних позицій, досягнутих у посткризовий період: стабілізація виробництва продукції, налагодження ринків збуту продукції, забезпечення рівномірності та збалансованості вхідних і вихідних потоків грошових коштів і матеріальних ресурсів, отримання прибутків у динаміці за декілька суміжних часових періодів.

Для стимулювання активності діяльності промислових підприємств необхідно розробити послідовні кроки виконання цього завдання на рівні держави та безпосередньо на мікрорівні, які мають передбачати:

– оновлення виробничих потужностей відповідно до світових вимог за ресурсоефективністю, екологічною спрямованістю, продуктивністю тощо;

– пошук інвестиційних ресурсів для реалізації технічного переоснащення суб'єкта господарювання;

– забезпечення ринків збуту продукції в конкурентних умовах ведення бізнесу [3].

Таким чином, стимулювання ділової активності промислових підприємств створює умови для економічного зростання в країні, виводить підприємців на рентабельний рівень розвитку та сприяє вирішенню негайних соціальних питань.

Отже, удосконалення управління діловою активністю вимагає нових підходів до прийняття управлінських рішень. Розроблювана на рівні конкретних підприємств система управління діловою активністю має враховувати не лише досягнутий рівень ділової активності, але й стадію економічного розвитку підприємства та періоди макроекономічного функціонування, що дозволяє більш обґрунтовано підійти до вибору напряму управління та досягти намічених результатів у найкоротші терміни.

Також зауважимо, що забезпечення активізації й стимулювання ділової активності сприятиме підвищенню результативності операційної діяльності за основними економічними показниками (обсяг виробництва й реалізації продукції, собівартість продукції, рентабельність виробництва й продажу) та показниками, що визначають ефективність інвестицій.

Список використаних джерел:

1. Войнаренко М. П. Ділова активність підприємств: проблеми аналізу та оцінки : моногр. / М. П. Войнаренко, Т. Г. Рзаєва. – Хмельницький : ХНУ, 2008.

2. Післякризовий розвиток економіки України: засади стратегії модернізації / [Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська, Я. В. Бережний та ін.]. – К. : НІСД, 2012.

3. Гарасюк О. А. Проблеми щодо сутності поняття "ділова активність підприємства" / О. А. Гарасюк, М. Ю. Ігнатенко // Вісник КТУ. – 2010. – № 22.