Антіпова А. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

Важливу роль в економіці будь-якої країни відіграє міжнародна торгівля. Баланс імпорту і експорту формують сальдо платіжного балансу, яке безпосередньо впливає на ряд показників не лише на макро-, але й на мікрорівні. Зокрема, співвідношення експортних та імпортних операцій може свідчити або про орієнтацію вітчизняного виробника на зовнішній ринок і розширення його можливостей щодо оптимізації кількісних показників і якісних параметрів виробничо-збутової діяльності, або про його сировинну, товарну та технологічну імпортозалежність, що є стримуючим фактором розвитку суб’єктів господарювання. Останні роки українська економіка пережила ряд потрясінь, які не могли не позначитися на експорті.

При оцінці експортного потенціалу важливо, в першу чергу, оцінити поточну ситуацію. Сьогодні українські компанії перебувають у процесі переорієнтації напрямків зовнішньої торгівлі. Традиційно, більша частка припадала на країни СНД, а найбільшим імпортером вітчизняних товарів була Російська Федерація. Внаслідок обмеження імпорту РФ українських товарів країна отримала збитки близько біля 300 млн доларів США за 2015 рік. Якщо ж буде введено ембарго у 2016, збитки зростуть удвоє [1]. З іншого боку, вступив у дію період адаптації зони вільної торгівлі з ЄС. Українськи виробники мають пільговий режим для постачання власної продукції на європейські ринки. За даними Державної служби статистики за 2014-2015 рік експорт товарів до ЄС зріс на 30%. Європейський напрям за деякими товарними групами майже повністю компенсував втрату російського ринку, проте за традиційними статтями експорту (метали та металургійна продукція, машинобудування) перекрито не більше половини можливостей.

Розуміючи ситуацію, що склалася у сфері міжнародної торгівлі, визначимо пріоритетні галузі експорту. За умов падіння експорту важкої промисловості, локомотивом стає продукція аграрно-промислового комплексу. Загалом, АПК є найбільш динамічною галуззю економіки, яка забезпечила за підсумками 2015 року 21% ВВП [2]. Отже, Україна нарощує експорт зернових, при чому не лише за рахунок харчових видів, але й технічних (наприклад, експорт рапсу для виготовлення біо-дизелю). Серед готових продуктів харчування виділяються молочна продукція, м'ясо яловичини та птиці. Окремо слід відзначити експорт масла і масляної продукції, що розширився за рахунок постачання не лише соняшникової олії, але й рапсової та кукурудзяної. Крім того, за період з 2013 по 2016 роки у 100 разів збільшився експорт цукру до країн Європи [3].

Протягом багатьох років Україна нарощувала експорт електроенергії. За період з 2012 по 2013 роки було нарощено близько 37% у напрямку Республіки Білорусь, Польщі, Угорщини, Румунії тощо. Проте за 2015 рік експорт скоротився на 57% [3]. Це пов’язано в першу чергу з припиненням постачання до РФ, а також скороченням за європейським напрямом. Проте цей напрям експорту залишається перспективним, за умови встановлення конкурентоспроможної ціни поряд із додержанням світових стандартів якості послуги.

Машинобудування України має значний потенціал зростання, якщо зможе адаптуватися і переорієнтуватися на нові ринки збуту. Значною перепоною на шляху до Європи стають процедури отримання дозволів, ліцензій і сертифікатів. Значною мірою це обумовлено недосконалістю вітчизняної законодавчої бази.

Враховуючи особливості сучасного етапу в історії країни, слід відзначити значне зростання військово-промислового комплексу. Модернізація армії, проведення антитерористичної операції стимулює розробки нових видів вітчизняного озброєння. Наприклад, ізраїльські військові зацікавлені в українських безпілотних літальних розвідувальних апаратах, які суттєво дешевші за існуючи аналоги.

Не слід забувати і про сучасні тенденції постіндустріального світу. Україна має значний потенціал для експорту ІТ-продукції. Вже зараз більше 30% українських програмістів працюють віддалено на світові компанії, забезпечуючи значний приплив валюти до країни [3]. Проте для повної реалізації даної складової експортного потенціалу необхідно забезпечити комфортні умови для бізнесу в сфері інформаційних технологій. Це допоможе уникнути відтоку спеціалістів за кордон.

Виділивши основні групи експорту важливо також відзначити напрямки міжнародною торгівлі, що є найбільш перспективними. Зараз склалася цікава ситуація. Отримуючи досвід роботи в умовах високої конкуренції на європейських ринках, українські компанії застосовують набуті навички для виходу на ринки країн третього світу. Зокрема, новими ринками стали Лівія, Судан, Кот-д’Івуар, Індонезія тощо. Розширюється співпраця з країнами арабського світу. Зокрема, у лютому 2016 року досягнуто домовленості про експорт баранини, телятини та м’яса птиці до Об’єднаних Арабських Еміратів. Це створює додаткові можливості для розвитку підприємств аграрного сектору.

У підсумку виділимо основні складові експортного потенціалу України. Найбільш перспективним виглядає експорт сільськогосподарської продукції та ІТ-послуг. Експорт же продукції обробної та переробної промисловості відходить на другий план. Найбільш перспективним був і залишається ринок європейських країн, оскільки він забезпечений платоспроможним попитом. Але за легкістю входу на ринок привабливими виглядають країни третього світу. Їх доцільно використати для апробації продукції та загалом набуття досвіду перед виходом на ринки з більш напруженою конкуренцією. Крім того значна девальвація національної валюти робить експортну діяльність більш привабливою для національних виробників.

Список використаних джерел:

1. Матеріали порталу ubr.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ubr.ua

2. Державна служба статистик України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Матеріали сайту Forbes Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forbes.net.ua/