Гаєва А. О., к. е. н. Хуторськой П. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

На нинішньому етапі розвитку економіки роль впровадження інновацій стрімко зростає, оскільки на даний час без застосування нововведень на підприємстві майже немає можливості виробляти конкурентоздатну продукцію. Організаційні та технічні нововведення, характеризуються продуктивними засобами конкурентної боротьби, які призводять до зниження витрат на виготовлення продукції, що супроводжується зменшенням її собівартості. Також вони сприяють підвищенню привабливості вкладень інвестицій, створенню нових робочих місць, відкриттю та виходу на нові ринки тощо.

Підприємства які впроваджують нововведення мають більше змоги захистити свій бізнес від виникаючих загроз з боку зовнішнього середовища. Для того щоб успішно створити інноваційну систему важливо забезпечити себе фінансовою та інформаційною підтримкою. Фінансова підтримка включає в себе отримання від влади субсидій, довгострокових та дешевих кредитів, залученню капіталу венчурних підприємств, та створенню інноваційного фонду за допомогою власних ресурсів. Інформаційна підтримка, це співпраця підприємства з науково-дослідними центрами, щодо пошуку та придбання технологій, найму кваліфікованого персоналу, створення автоматизованих процесів управління та розвитку інформаційних систем. Визначним поштовхом, щодо впровадження нововведень є люди, навіть звичайному робітнику приходить в голову думка, що щось можна покращити в своїй діяльності, та багато з цих видів ідей залишаються як ідеї, а іноді призводять до конфліктів, тому вітчизняним підприємцям для успішного використання нововведень потрібно чути та приймати ідеї від співробітників компанії.

В даний час інноваційні процеси в нашій державі знаходяться на низькому рівні розвитку. Наприклад за відомостями Державної служби статистики України в 2014 році, 1609 промислових підприємств брали участь у впровадженні нововведень, що складає 16,1 % серед аналізованих підприємств промислової індустрії (у 2013 році – 1715, або 16,8 %, у 2012 році – 1758, або 17,4 %) спостерігається негативна динаміка, що зображена на рис. 1 [5, с. 161].

Рис. 1 Зайнятість інноваційною діяльністю промислових підприємств

Взагалі фінансування інновацій за кошти як державного, так і не державного бюджету в Україні дуже слабке, вітчизняним підприємцям доводиться розраховувати в основному на власні фінансові ресурси (табл. 1), що за умови браку власних ресурсів та високих відсоткових ставок за кредити становить велику перешкоду щодо здійснення інноваційної діяльності [3].

Таблиця 1. Основні джерелами фінансування витрат на нововведення у 2012-2014 р.р.

Роки	Сумарні витрати	Фінансування за рахунок коштів
		власних	держави	західних інвесторів	інших джерел
2012	11480,6	7335,9	224,3	994,8	2925,6
2013	9562,6	6973,4	24,7	1253,2	1311,3
2014	7695,9	6540,3	344,1	138,7	672,8

Провідним потоком фінансування інноваційних процесів на підприємствах України у 2014 році є особисті кошти суб’єктів господарювання – 85% загального обсягу витрат, кошти держави – 4,47%, кошти інших джерел та іноземних інвесторів – 9% і 2% відповідно, на (рис. 2) графічно зображено питому вагу фінансування за 2012-2014 роки.

Рис. 2 Розподіл основних джерел фінансування витрат на нововведення, %

З викладеної вище інформації, зробимо висновок, що джерела фінансування витрат на нововведення з кожним роком поступово зменшуються, за рахунок мізерного фінансування з боку державного бюджету, частка якого у 2014 році складає 4,5 % від сумарного обсягу, також за рахунок зменшення вкладень зарубіжних інвесторів та інших джерел, але витрати з власних джерел підприємств з кожним роком зростають, так ми бачимо, що у 2013 році порівняно з 2012 роком, ріст відбувся майже на 9 %, а у 2014 році стосовно 2013 року, на 12 %.

Основною причиною, яка гальмує розвиток впровадження інновацій це невідповідна та недовершена законодавча база держави. Наприклад стимулювання інноваційної активності згідно із статтями 21 і 22 Закону України «Про інноваційну діяльність» [2] виконується методом встановлення додаткових пільг. Однак чинність даних статей була поступово призупинена протягом 2003 та 2004 року, а у 2005 році взагалі була повністю скасованою. Тому, на даний момент підприємства які впроваджують інноваційну діяльність не мають матеріальної підтримки з боку держави, а отже даний закон – деклараційний [1, с. 97].

Таким чином, в Україні перш за все потрібно впровадити дійові механізми захищення та стимулювання підприємств до нововведень, також на думку вітчизняних вчених потрібно створити нові господарсько-територіальні утворення, які стимулюватимуть підприємців приватного сектору бізнесу до фінансування впровадження нових продуктів або процесів, нових технологій, науково-дослідних розробок та ін.

Список використаних джерел:

1. Єртушова І. С. Оцінка податкового стимулювання інноваційної діяльності в Україні / [Електронний ресурс] / Єртушова І. С. // Актуальні питання економічних наук. – Київ 2015р. – Режим доступу: http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/eko/09march2015/74.pdf

2. Закон України «Про особовий режим інноваційної активності» від 16.07.1999 № 991-XIV (у редакції від 05.12.2012 № 5460-17) // Офіційний сайт Верховної ради України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/991-14.

3. Зянько В. В. Сутність та джерела фінансового забезпечення інноваційної діяльності малих підприємств: моногр. / Н. Л. Стасюк, Дун Сіньїн. – Вісник Вінницького політехнічного інституту, вип. – 4. – 2015. – С. 57-62.

4. Гринько Т.В. Формування інноваційної інфраструктури як основи активізації інноваційної діяльності підприємств/ Т.В. Гринько// Проблеми економіки та управління Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2008. – №628. – С. 438-442

5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : статистичний збірник. – К., 2015 – 255 с.