д. е. н.
Грабчук О. М.
Дніпропетровський національний
університет імені Олеся Гончара (Україна)
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
КРЕДИТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ
На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації
національної економіки, серед проблем, пов’язаних з виходом України з кризового
стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної кредитної системи.
Саме кредитний ринок забезпечує отримання фінансових ресурсів суб’єктами
господарювання в умовах їх дефіциту [1].
Кредитний ринок виконує важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових
ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні
кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки
в додаткових ресурсах.
Сучасна складна соціально-економічна та політична ситуація спричинила
значний негативний вплив на розвиток кредитного ринку. Найбільш сильно це
позначилось на стійкості фінансово-кредитних установ, призвело до скорочення їх
кількості та змін у структурі капіталу та активів. При практично незмінній
кількості фінансово-кредитних установ за період 2012-2014 рр. змінилось їх
структурне співвідношення
[7,
8].
Так, у пара банківській системі кількість кредитних спілок скоротилась на
28, а кількість інших кредитних установ зросла на 31. Кількість банків
практично не змінилась, однак вони поступово втрачають ліцензії та знаходяться
у стані ліквідації.
Найбільшу кількість активних операцій на кредитному ринку України
здійснюють банки. У пара банківській системі найбільшу кількість кредитів
надають кредитні спілки. Особливістю їх функціонування є перевищення обсягу
активів та обсягу кредитів над власним капіталом. Джерелом фінансування
кредитних спілок окрім внесків членів кредитної спілки є їх кредиторська
заборгованість. Такий спосіб фінансування робить отримання кредитів у кредитних
спілках досить дорогим, а їх діяльність − збитковою. У структурі капіталу
кредитних спілок нерозподілений збиток складає понад 10 %. Кредити, які
отримують члени кредитних спілок є переважно короткостроковими, загальний обсяг
кредитування постійно на протязі 2012-2014 років знижується.
Інші суб’єкти пара банківської системи здійснюють менш активну кредитну
діяльність, однак спостерігається певна тенденція до зростання обсягів
кредитування [7]. Оскільки для кредитних спілок та для
інших кредитних установ суттєво відрізняється склад позичальників, то подібна
динаміка може свідчити про зміни у кредитній активності основних груп
позичальників. Так для кредитних спілок позичальниками є переважно фізичні
особи і обсяг кредитів, наданих ним постійно зменшується. Для інших кредитних установ
позичальниками переважно є як фізичні, так і юридичні особи з переважанням
юридичних осіб. Обсяг кредитів, наданих ним, постійно зростає.
Подібні тенденції спостерігаються і у банківському кредитуванні. Банки є
найбільш активними кредиторами. 93 % від всіх кредитів, наданих на
кредитному ринку України у 2014 році, належить саме банкам [3,
5,
6]. Загальні
тенденції кредитної діяльності банків за період 2005-2015 рр. є
наступними:
− можна виокремити два періоди розвитку кредитної діяльності
банків − до 2009 року і після 2009 року. До 2099 року відбувалось
інтенсивне зростання обсягів кредитування, після 2009 року інтенсивність
кредитної діяльності суттєво зменшилась, але темпи зростання обсягів
кредитування все-таки є позитивними;
− після 2009 року зростає обсяг та питома вага проблемної
заборгованості за кредитами − з 18 млрд. грн. та 2 % у
2009 році до 135 млрд. грн. та 13,5 % на початок 2015 року;
− змінюється структурне співвідношення наданих кредитів −
у розрізі валют кредитування, у розрізі термінів погашення, у розрізі сектору
позичальників. У розрізі валют кредитування збільшується питома вага кредитів,
наданих у іноземних валютах. У розрізі термінів погашення − зростає
питома вага короткострокових кредитів. У розрізі секторів позичальників −
зменшується питома вага, кредитів, наданих фізичним особам.
На основі даних про динаміку обсягів кредитів, наданих банками України
позичальникам за період 2009-2015 рр. було виконано прогноз темпів
зростання обсягів кредитів для окремих сегментів кредитного ринку. В цілому
будуть існувати позитивні темпи зростання обсягів кредитування: 10 % для
кредитування в цілому; понад 40 % − для кредитування в іноземній
валюті; 10,63 % − для кредитів з терміном погашення до 1 року
% − для кредитів з терміном погашення від 1 до 5 років; 13,24 %
− для кредитів з терміном погашення понад 5 років; 1,96 % −
для кредитів, виданих фізичним особам; 10,517 % − для кредитів,
виданих юридичним особам. Виключення складають темпи росту кредитів у
національній валюті, які прогнозуються у 2016 році як від’ємні (-13,5 %).
Таким чином,у кредитуванні національної економіки за рахунок коштів банків
у 2016 році знову спостерігатимуться суттєві структурні зміни.
Відтак, до основних проблемних аспектів розвитку кредитного ринку України можна
віднести [4]:
− у пара банківській системі − скорочення кількості
кредитних установ, незабезпеченість активів та кредитної діяльності, високий
рівень концентрації ринку, збільшення кількості позичальників − фізичних
осіб;
− у банківській системі − скорочення кількості банків, що
здійснюють кредитну діяльність, зростання частки проблемних кредитів у
кредитному портфелі, зменшення платоспроможності позичальників, домінування
короткострокових кредитів, зменшення кількості позичальників − фізичних
осіб.
Існування спільних проблемних аспектів розвитку кредитного ринку у
банківській та пара банківській системах свідчить про глибинну спільність
механізмів їх функціонування та одно спрямованість трансформацій. Зокрема
спільними є односпрямованість структурних змін на
кредитному ринку та змін механізму грошової трансмісії. Механізм грошової
трансмісії являє собою механізм впливу зміни пропозиції грошей на рішення
суб’єктів господарств, підприємств щодо обсягів витрат на товари і послуги.
Відтак напрями регулювання розвитку кредитного ринку України можуть бути
наступними [2]:
− підтримання сталості національної грошової одиниці,
продовження політики «дешевих грошей» − для забезпечення темпів зростання
кредитного ринку, які будуть стимулювати розвиток економіки;
− посилення вимог до ресурсів та їх розподілу для установ пара
банківської системи та створення системи їх рефінансування − для
здешевлення кредитних ресурсів у пара банківській системі та посилення
фінансової надійності кредитних установ. Для цього доцільним також є змінити
підпорядкованість Нацкомфінпослуг з Кабінету
Міністрів до Національного Банку. Крім того, можливим є посилення регулятивних
вимог до кредитних установ у пара банківській системі;
− створення системи гнучкого рефінансування банків в залежності
від структури кредитного портфеля, що зробить залучення кредитних ресурсів
через банківську систему у реальний сектор економіки більш спрямованим та
посилить дієвість механізму грошової трансмісії.
Список
використаних джерел
1.
Белінська Я. В.
Вплив грошово-кредитної політики на макропоказники
конкурентоспроможності економіки [Текст]/
Я. В. Белінська, А. В. Качур//
Економічний часопис-ХХІ. − 2014. −
№ 9-10 (1). − С. 77-80.
2.
Буряк О. П.
Особливості і тенденції (тренди) посткризового розвитку банківської системи
2010-2013 [Текст]/
О. П. Буряк// Інноваційна економіка. − 2015. − № 1
(56). − С. 176-181.
3.
Кредитна
діяльність депозитних копорацій [Електрон.
ресурс]. – Режим доступу < http: //www. bank.gov.ua>.
4.
Монетарний огляд
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua
5.
Oсновнi показники
діяльності банків України [Електрон. ресурс]. – Режим доступу < http://bank.gov.ua/>.
6.
Річні звіти
НБУ [Електрон. ресурс] // Режим доступу < http://www.bank.gov.ua/control/uk/index>.
8.
Статистичні
випуски НБУ [Електрон. ресурс]. – Режим доступу < http://bank.gov.ua/Publication/an_rep.htm>.