Камуліна А. Ю.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ В УКРАЇНІ: МОЖЛИВІСТЬ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ДОСВІДУ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН

Постановка наукової проблеми адаптації досвіду інших держав у сферіуправління конкурентоспроможністюнаціональної економіки зумовлена тим, що останнім часом посилилася тенденція інтеграції української економіки у світовий економічний простір. Тому як на умовах глобалізації економіки висуваються жорсткі вимоги до рівня конкурентоспроможності країни і її компаній, раціональне використання передового світового досвіду стає все більш важливішим для розумного прийняття країни в світове господарство.

Особливістю політики регулювання конкурентоспроможності в Європі є те, що там реалізується узагальнений підхід до економічного налагодження, який підтримує активність національного економічного регулювання в тих сферах, які відповідно до європейської правової системи належатьабо виключно до компетенції державних органів, або в сфері спільної відповідальності державних органів регулювання та інститутів ЄС. Головний напрямок політики поліпшення конкурентоспроможності в ЄС – цепідтримання дієвих механізмів конкурентного захисту, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності. Разом з тим, треба звернути увагу, що регламентація конкуренції в рамках ЄС в цілому не така жорстка, як, наприклад, в США. В країнах ЄС, як втім і в США, передбачаються певні виключення, які стосуються монополізації діяльності в сфері експорту. В ЄС політика регламентації конкуренції узгоджується з метою поліпшення конкурентоспроможності Співтовариства промисловості, і це також передбачає наявність виключень в антимонопольному регулюванні[3].

З метою стимулювання зміцнення конкурентоспроможності передбачається укладання різних видів угод між компаніями, в тому числі: про спеціалізацію середніх та малих підприємств; в області досліджень товарів і процесів; зі сприяння спільним формам підприємницької діяльності кооперативного характеру, спрямованим на спеціалізацію, використовуючи розробки, ліцензування, патентування тощо.

З метою підвищення конкурентоспроможності механізми ЄС планують можливість надання допомоги від держави в таких формах як: участь у інвестуванні різних секторів економіки приватних інвесторів з метою покращення відповідного виду інвестиційної діяльності, здійснення заходів так званої горизонтальної допомоги, що впливають на умови загального функціонування підприємств певної галузі, не завдаючи шкоди при цьому конкурентному середовищу, надання спеціальних видів допомоги від держави в чутливих секторах, таких як: сільське господарствов рамках загальної аграрної політики ЄС, вугільна промисловість, металургія, авіаційна промисловість, транспорт тощо, особливо коли мова йде про реалізаціюспільних проектів розвитку.

Приділяючи пріоритетну увагу такому фактору конкурентоспроможності, як достатній рівень освіти, ЄС підтримує розвиток вищої освіти, збільшує інвестиції в інтелектуальний (розумовий) капітал людей, поліпшує освіту і кваліфікаційний рівень, в тому числі за допомогою програми безперервної освіти[1].

Такий напрям в ЄС є цікавим для України, оскільки зазначена програма буде відкрита для можливості участі як країн-членів Європейського економічного простору, так і країн-претендентів на членство в ЄС, а також для країн, пов’язаних з країнами ЄС територіально або господарськими зв’язками.

З погляду на курс України на інтеграцію в ЄС, як у політичному, так і в економічному аспектах, заходи щодо максимально можливоїучастіу створюваних механізмах політики конкурентоспроможності в ЄС таформування передумов щодо створення подібних механізмів вУкраїні на сьогодні є важливим завданням вітчизняної політики регулювання конкурентоспроможності.

Враховуючи очевидне лідерство США у питаннях регулювання конкурентних відносин серед інших держав,керівництво країн виступило з ініціативою, що в значній мірі ґрунтується на рекомендаціях Ради з конкурентоспроможності і означає фактично перехід до нового рівня політики в сфері конкурентоспроможності[2]. Головним механізмом створення такої політики мають стати: істотне збільшення інвестицій в країні в наукову та дослідну сферу, зміцнення освітньої системи та на розвиток інноваційного підприємництва, поліпшення умов для збільшення кількості і підвищення кваліфікаційного рівня вчителів та впровадження курсів з наукових досягнень, підвищення кваліфікаційного рівня працівників і їх конкурентоспроможності на ринку праці, а також змін імміграційної політики, спрямованій на підтримці покращених умов для забезпечення функціонування ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності.

Список використанихджерел:

1. Крючкова І. В. КонкурентоспроможністьекономікиУкраїни: стан і перспективипідвищення/ І. В. Крючкова. –К.:Основа, 2007. – 488с.

2. Сиденко В.Р. Внешнеэкономическая деятельность: проблемы системной трансформации при переходе к рынку / В. Р. Сиденко. — К.: ИМЭМО НАН Украины, изд-во АО “ОКО”, 1998. – 305 с.

3. Костусев А.А. Конкурентная политика в Украине. Монография / А. А. Костусев. – К.:КНЕУ, 2004. – 310 с.