К. е. н. Кармазін В. Я.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Сучасний період розвитку економіки в Україні характеризується деструктивними тенденціями за всіма секторами. Соціально-політична, економічна та фінансова криза, посилені військовим протистоянням, спричинили значуще падіння рівня життя, згортання товарних та фінансових ринків, несталість грошово-кредитної системи. Свідченням останніх процесів є особливості сучасних тенденцій розвитку валютного ринку [2].

Коливання курсу національної валюти є своєрідною діагностичною ознакою стану економіки, її загального «здоров’я» та стабільності взаємодій із світовою економікою [5]. Найбільш значущими макроекономічними факторами, що обумовлюють стабільність курсу національної грошової одиниці є сальдо зовнішньоторговельного балансу, рівень інфляції, стан золотовалютних резервів. Проте найбільш вагомим фактором, що обумовлює курсові коливання, є стан виробництва ВВП, його структура та структура грошового агрегату. Тобто, у забезпечення сталості національної грошової одиниці значення мають не стільки екзогенні, скільки ендогенні фактори. Національний банк, як головний гарант стабільності курсу гривні, на більшу частьку ендогенних факторів, що обумовлює її коливання, має обмежений вплив. Так, за рахунок суто монетарних дій Національний банк тривалий час утримував стабільний курс гривні (793,56-799,30 грн./100$) у 2010-2013 рр., однак економічна криза обумовила здешевлення курсу рівні до долара, незважаючи на здешевлення долара до євро на 28 % [4]. Подальше падіння курсу гривні обумовило переростання фінансової кризи в Україні у системну економічну, поява політичної, а потім і воєнної нестабільності. Грошовий агрегат М2 зменшився за рахунок зменшення депозитів 357,3 млн. $ США, що відповідним чином зменшило і грошовий мультиплікатор. Проте падіння ВВП мало більш стрімкий характер, що й обумовило падіння гривні. Особливо негативний вплив на курс національної валюти спричинили негативні сподівання, що загострилися на ринку після кризи квітня 2014 р. 2015 р. також характеризувався деструктивними тенденціями на валютному ринку. Наприклад, у лютому 2015 р. курс гривні впав на 71,82 % і становив 2776,31 грн. за 100 $ США. Значний обсяг непродуктивних воєнних витрат, погіршення сальто платіжного балансу, різке скорочення валютних надходжень внаслідок закриття ринків збуту для українських товаровиробників визначили необхідність використання золотовалютних резервів та зовнішніх запозичень для підтримання стабільності національної грошової одиниці. Проте й досі курс гривні характеризується високим рівнем змінності.

Протягом періоду 2013-2014 рр. курс гривні був стабільним, протягом 2014-2015 рр. курс гривні мав високий рівень змінності (32,63 %), але велика частка цієї змінності обумовлена саме тенденцією до зростання. Однак і без врахування тенденції до зростання змінність курсу гривні склала 12 %, що означає, що нестабільність курсу суттєво зросла порівняно із 2012-2013 рр.

Девальвація курсу гривні відбулася за період 2010-2015 рр. не тільки по відношенню до долара чи євро, а й по відношенню до курсів практично всіх інших валют, крім білоруських рублів. Отже така девальвація не є наслідком ринкових процесів коливання валютних курсів внаслідок неврівноваженості попиту та пропозиції на іноземні валюти, а є наслідком системних змін в економіці, що обумовлюють в тому числі і слабкість національної валюти.

Найбільша кількість операцій з купівлі-продажу валюти здійснюється на міжбанківському валютному ринку. Але активність агентів на цьому ринку має чітку тенденцію до зниження. При цьому однак зберігається певний сезонний характер торгів. Найбільш виразною є сезонність торгів на міжбанківському валютному ринку у 2013 р. Спостерігаються виразно наступні сезонні піки торгів: квітень, липень-серпень, листопад-грудень. Для 2012 року сезонність дещо нівелюється загальною стрімкою тенденцією до зростання торгів, проте сезонні піки є такими ж, як і у 2013. Для 2014 та 2015 років сезонність торгів є менш помітною внаслідок зменшення обсягу торгів, проте певні сезонні піки все ж простежуються. Якщо визначати змінність активності торгів на міжбанківському валютному ринку, то вона буде наступною: у 2012 коефіцієнт варіації торгів складав 29 %, у 2013 − 24,4 %, у 2014 − 88,8 %, у 2015 − 12,79 %. В цілому тенденції розвитку ринку валютної роздрібної торгівлі відповідають тенденціям міжбанківського валютного ринку, але по ним видно, що тенденція до згортання ринку проявилась дещо раніше − ще у 2013 році. У цей період обсяги торгів на ринку є порівнянними з обсягами торгів у 2012 році, проте дещо нижчими від них. В цілому на ринку спостерігається нелінійна тенденція до зниження із сезонними коливаннями. Так само як і для міжбанківського валютного ринку для ринку роздрібної валютної торгівлі протягом 2013-2015 рр. властиве інтенсивне згортання.

Організаційне забезпечення стабільності курсу гривні здійснює Національний банк України. Основними його функціями стосовно забезпечення монетарної стабільності є: формування офіційного курсу гривні до іноземних валют; організація валютних торгів; пряма участь у валютних торгах для забезпечення сталості курсу гривні [1]. Найбільш дієвим та оперативним інструментом забезпечення стабільності курсу гривні є валютні інтервенції. З 2010 року Національний банк значно посилив свою участь як прямого учасника торгів на валютному ринку. При значному позитивному впливі на курс гривні це разом обумовило швидке знекровлення золотовалютних резервів країни, зменшило можливості НБУ в подальшому забезпечувати сталість курсу національної грошової одиниці. Саме це, а також девальваційний тиск на гривню у 2014 році, інституційна неспроможність Національного банку здійснювати регулювання курсу у першій половині 2014 року спричинило нову кризу на валютному ринку. Змінилась і монетарна політика НБУ, що набула відверто експансіоністського характеру. Жорстке регулювання грошового ринку проявилось насамперед у різкому дорожчанні грошових ресурсів, облікова ставка НБУ зросла з 14 % у квітні 2014 року до 30 % у березні 2015 року. Наслідком стали значні зміни у структурі грошового агрегату. Відповідними були зміни й у політиці здійснення валютних інтервенцій. Отож обсяги прямого втручання у торги на міжбанківській валютній біржі з року в рік знижувались і були найменшими у 2015 році. Однак зв’язок між динамікою валютного курсу та обсягом інтервенцій при цьому не є тісним. Так коефіцієнт кореляції між офіційним курсом гривні та сальдо валютних інтервенцій у 2012 році становив 0,7, у 2013 році − 0,44, у 2014 році − 0,18, у 2015 році − -0,09. Більш-менш тісний зв’язок між курсом гривні та валютними інтервенціями НБУ спостерігається тільки у 2012 році, для інших періодів зв’язок не є значущим.

Забезпечення валютно-курсової стабільності є одним із головних завдань фінансової політики держави. Саме валютна стабільність обумовлює фінансову ефективність українських економічних агентів при їх зовнішньоекономічних взаємодіях, динаміка валютного курсу обумовлює ефективність моделі природокористування, формуючи «ножиці» між вартістю ресурсів та продукції. Стабільність валютного курсу обумовлює вартість інвестицій, визначаючи кінцеву привабливість економіки для іноземних інвесторів, оскільки обумовлює потенціал зростання чи знецінення інвестованого капіталу тощо. Отож регулювання валютного ринку має важливе макроекономічне значення. Водночас надмірна зарегульованість валютного ринку означатиме втрату ним гнучкості, втрату відповідності номінального валютного курсу економічним реаліям та матиме більший деструктивний вплив, ніж знецінення курсу національної валюти. Відтак валютна політика країни багато в чому визначатиме ефективність досягнення державою стратегічних та тактичних економічних цілей.

Регулювання валютного ринку ми пропонуємо використати досвід валютної політики постсоціалістичних країн. Країни Центральної та Східної Європи так само, як і країни Латинської Америки, цілі стабілізації економіки будували в основному на базі таргетування обмінних курсів [3].

Наприклад, у Польщі, що є найближчою до України як географічно, так і за початковою структурою економіки, як і процес лібералізації рахунку капіталу режим обмінного курсу поступово пройшов всі етапи розвитку: жорстке «прив’язування» (1990-91 рр.); плаваюче «прив’язування» (1991-95 рр.); плаваючий коридор (1995-99 рр.); вільне плавання (з 2000 р.).

Поступова лібералізація потоків капіталу супроводжувалася поступовим підвищенням гнучкості обмінного курсу і основними заходами з регулювання валютного ринку були:

− передача ризику, пов’язаного з обмінним курсом портфельним інвесторам;

− розвиток механізму обмінного курсу, який саморегулюється;

− розширення автономії монетарної політики.

Список використаних джерел:

1. Белінська Я. Валютний механізм і принципи його структурування / Я. Белінська // Економіка України. – 2006. – № 5. – С. 19-27.

2. Журавка Ф. О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України: Монографія / Ф. О. Журавка. – Суми: Ділові перспективи: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. – 334 с.

3. Пашко Є. О. Механізм інтеграції України до світового валютного ринку / Є. О. Пашко ; Донецький нац. ун-т. – Донецьк, 2004. – 226 с.

4. Показники розвитку валютного ринку України [Електрон. ресурс]/ Режим доступу − http://www.bank.gov.ua [Загол. з екрану]

5. Шарова С. В. Проблеми розвитку валютного ринку України в контексті забезпечення фінансової незалежності [Електрон. ресурс]/ С. В. Шарова, Д. О. Рудьковський // Ефективна економіка. − 2015. − № 11. − Режим доступу − http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4645 [Загол. з екрану]