К. е. н. Лях О. В.

Інститут економіки промисловості НАН України

РОЗУМНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРИСКОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

В Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачено, що “сторони розвивають та зміцнюють співробітництво з питань політики у сфері промисловості та підприємництва і таким чином покращують умови для підприємницької діяльності для всіх суб’єктів господарювання з особливою увагою до малих та середніх підприємств”, і таке співробітництво “... повинно ґрунтуватися на політиці ЄС щодо розвитку малого і середнього підприємництва та промисловості з урахуванням визнаних на міжнародному рівні принципів та практики в цих сферах” [1, ст. 378].

Регіональні інноваційні стратегії країн-членів ЄС традиційно складалася в основному з горизонтальних заходів індустріальної політики, яка була нейтральною в секторальному і галузевому сенсі та спрямована на поліпшення загальних рамкових умов і можливостей для інноваційного розвитку (таких, як розвинені університети і людський капітал, захист прав інтелектуальної власності, відповідна науково-дослідницька та ІТ інфраструктура, забезпечення конкуренції та відкритості тощо). Але за останнє п’ятиріччя ключове місце в політиках інноваційного розвитку і гуртування як окремих країн, так і всього Європейського Союзу, займає нова стратегія, яка зберігає традиційниий акцент на горизонтальних заходах, але додає нову «логіку», пов`язану з так званою розумною спеціалізацією (smart specialisation) [2, с. 3]. Розумна спеціалізація фокусується на більш вертикальній, а не нейтральній логікі втручання, тому що передбачає процес виявлення та відбору привабливих сфер для втручання, технологій, підсистем, які могли б сприяти інноваційному розвитку конкретнх регіонів [3, с. 5]. При цьому концепція розумної спеціалізації надає великого значення залученню місцевих зацікавлених сторін і приватно-державної координації реалізації розробленої політики [4, с. 2].

Розумна спеціалізація як стратегічний підхід привернув велику увагу протягом останніх п’яти років. Крім Європейської комісії, також незалежні інститути і міжнародні організації, такі як Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Світовий банк і ОЕСР займаються поширенням розуміння та практичним втіленням цього підходу [5; 6]. При цьому практика його використання свідчить, що найбільш ефективним є поєднання стратегії розумної спеціалізації з політикоє кластерізації економіки країн-членів ЄС [7]. Європейська Комісія в червні 2011 р. створила Платформу для підтримки розробки стратегії розумної спеціалізації (S3Platform), яка покликана допомогти регіонам і державам (у тому числі країнам-сусідам ЄС), які зареєстровані на неї у розробці, здійсненні та оцінки регіональних стратегій розумної спеціалізації і допомагають представникам регіонів визначати діяльності з високою доданою вартістю, які надають кращі шанси зміцнення їх конкурентоспроможності [8].

В рамках пошуку форм і методів модернізації економіки та прискорення інноваційного розвитку регіонів України в умовах децентралізації управління доцільно вивчити досвід європейських країн щодо розробки регіональних стратегій розумної спеціалізації, дослідити інституціональні аспекти впровадження цього підходу в стратегічному управлінні регіональним розвитком в Україні, з використанням можливостей приєднання до Європейської Платформи для підтримки розробки стратегії розумної спеціалізації. Існуючи формальні і неформальні кластери можуть бути залучені як на етапі розробки, так і при реалізації стратегій розумної спеціалізації. Для цього необхідно виявити в регіонах ці кластери, провести їх бенчмаркінг, результати якого можуть бути використані для визначення регіональних моделей спеціалізації і оцінки потенціалів різних видів економічної діяльності в регіонах.

Список використаних джерел:

1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. [Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/984_011/page

2. European Commission. Guide to research and innovation strategies for smart specialisation (RIS3). – Brussels, 2012. – 27 pp.

3. Foray D. The Goals of Smart Specialisation: S3 Policy Brief Series No 01/2013 / Dominique Foray and Xabier Goenaga // Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2013. – 14 pp.

4. Martinez D. Breaking with the Past in Smart Specialisation: A New Model of Selection of Business Stakeholders within the Entrepreneurial Process of Discovery/ Diego Martinez, Manuel Palazuelos-Martinez // S3 Working Paper Series № 04/2014. – Luxembourg: Publications Office of the European Union. – 2014 – 16 pp.

5. Foray D. Smart specialisation: the concept / D. Foray, P. A. David and B. Hall // Policy brief n°9, Knowledge for Growth, European Commission [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/investinresearch/monitoring/knowledge_en.htm

6. OECD. Innovation in science, technology and industry: Smart specialisation [Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу: http://www.oecd.org/sti/inno/smartspecialisation.htm

7. European Commission. National / Regional Innovation Strategies for Smart Specialisation (RIS3). Cohesion Policy 2014-2020: The new rules and legislation governing the next round of EU Cohesion Policy investment for 2014-2020 have been formally endorsed by the Council of the European Union in December 2013 [Электронный ресурс]. – 2014. – Режим доступа: http://ec.europa.eu/regional_policy/sources/docgener/informat/2014/smart_specialisation_en.pdf

8. The Smart Specialisation Platform [Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу:http://s3platform.jrc.ec.europa.eu/home