Лотоцький Б. В., к. е. н. Скрипник Н. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ СЬОГОДЕННЯ

Для сучасної економіки України характерна активізація людського фактора, що обумовлено принциповими змінами в економічному базисі суспільства, необхідністю подолання відставання вітчизняної економіки в темпах освоєння інноваційних шляхів її розвитку. На тлі скорочення чисельності економічно активного населення, викликаного «демографічною ямою», і значного фізичного і морального зносу основних виробничих фондів і технологій, рішення задачі багато в чому обумовлено успішністю освоєння передових управлінських технологій, в яких ключове місце відводиться «людському фактору».

Найважливішим критерієм раціональності будь-якої суспільної системи є її орієнтація на максимально можливий розвиток і використання здібностей людей. З цього критерію і повинні виходити у своїй діяльності соціально-економічні управлінські структури різного рівня, тут розрахунок йде на майбутню велику віддачу від інвестицій в даний індивідуальний людський потенціал, як національне надбання. У зв'язку з цим трудовий потенціал є важливим індикатором соціально-економічного розвитку країни і великих господарських систем. Але темпи нарощування трудового потенціалу в Україні як на рівні мікро і мезо економіки, а значить і макроекономіки все ще відстають від запитів часу.

У той же час, очевидно, що в сучасних умовах успішне економічний розвиток країни, регіону, підприємства залежать від рівня забезпеченості якісним і адаптованим до сучасних умов трудовим потенціалом, орієнтованим на активну трудову діяльність. При цьому слід зазначити, що якість трудового потенціалу залежить не тільки від певних інтелектуальних, творчих та інших психофізіологічних здібностей, знань і навичок людини, а й значною мірою забезпечується системою управління трудовим потенціалом первинної ланки - підприємства, яка охоплює процеси його формування, розвитку і використання. Крім того, трудовий потенціал як найтісніше пов'язаний з найважливішими соціально-економічними характеристиками життя суспільства, такими як рівень і якість життя населення країни.

Виходячи з цього, можна виділити основні проблеми, що впливають на якість трудового потенціалу та на недостатні темпи розвитку національної економіки. По-перше, неефективне використання трудового потенціалу суспільства, підприємства, окремого працівника. По-друге, відсутність або нестача фахівців, що володіють високим рівнем кваліфікації, науковим і творчим мисленням, націлених на постійний розвиток, через професійне навчання і ефективне використання своїх умінь, знань у практичній діяльності. По-третє, відсутність ефективного механізму формування трудового потенціалу, за допомогою розвитку принципово нових професійних компетенцій, таких, як інноваційне мислення, вміння генерувати ідеї, ефективно використовувати і сприймати інновації, здатність нестандартно і оперативно підходити до вирішення стратегічних завдань та ін. По-четверте, слабка державна підтримка ідеї формування трудового потенціалу суспільства, починаючи з його первинної ланки – підприємства (в тому числі в малому і середньому бізнесі) і закінчуючи трудовим потенціалом провідних галузей економіки та великих територій.

У більшості вітчизняних досліджень трудовий потенціал розглядається і оцінюється лише з кількісної боку або в рамках інших ресурсів. Якісні характеристики трудових ресурсів, стрижнем яких і є трудовий потенціал, залишаються мало вивченими і, отже, недостатньо задіяними в економічному зростанні. будучи одночасно найбільш рухомим і сприйнятливим до змін ланкою виробництва, трудовий потенціал здатний створювати і відтворюватисинергетичний ефект, побудований на сукупності людських можливостей, освоєння нових знань і практичного досвіду, розвитку і саморозвитку. Такий симбіоз чинників розвитку одночасно забезпечує результативність поточної трудової діяльності і в той же час відтворює і формує майбутній трудовий потенціал економіки, як базис її конкурентоспроможності та успішного стратегічного розвитку.

Трудовий потенціал – це сукупність економічних відносин, що розкривають властивості і можливості, трудових ресурсів, необхідних для здійснення трудової діяльності в умовах досягнутого рівня розвитку економіки. Трудовий потенціал в сучасних умовах повинен володіти рядом характеристик, зокрема, ступенем підготовленості трудових ресурсів до нововведень, нових знань, а також гнучкістю, адаптивністю до мінливих соціально-економічним умовами розвитку економіки, здатністю адаптуватися і розвиватися. Трудовий потенціал – соціально-економічна цінність, яка стає активом, локомотивом нової інформації. Це не застигла категорія, а постійно збагачується, вона піддається управлінському впливу в процесі використання і реалізації, і втілюється в кінцевому підсумку в людський капітал, який разом з підприємницькими здібностями і бере участь у створенні прибутку. Величина віддачі від людського капіталу залежить не тільки від наявності та якості трудового потенціалу, а й від кадрової політики на всіх рівнях господарювання, стану економіки, рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин і соціальної специфіки суспільства.

Процеси формування трудового потенціалу як основи людського капіталу безпосередньо пов'язані з соціальними аспектами, не тільки з точки зору процесів формування, а й з точки зору віддачі від інвестицій в нього.

Список використаних джерел:

1. Дуда С. Т. Трудовий потенціал підприємства: оцінювання та засоби підвищення ефективності використання [Електронний ресурс] / С. Т. Дуда, С. В. Попівняк // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип. 23.3. - С. 370-375. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2013_23.

2. Ульяненко О. В. Еволюція соціально-економічної категорії «трудовий потенціал» [Електронний ресурс] / О. В. Ульяненко // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). - 2013. - № 2(2). - С. 294-301. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znptdau_2013_2(2)__38