Скрипченко М. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ: СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ В УКРАЇНІ

У всіх країнах суспільство прагне підвищення рівня життя та добробуту населення. Ці бажання можливо виконати лише за умов стабільного розвитку економіки. На сьогоднішній день вже минула епоха індустріалізації і у світі набувають поширення постіндустріальній моделі економіки. Основною цінністю стає інформація, а також її економічне втілення – інновації. Саме тому, основною статтею доходу стає впровадження продуктових та ІТ інновацій.

Сутність поняття «інноваційний розвиток» можливо визначити через розуміння понять «інновація» та «розвиток». Розвиток будь-якої системи – це перехід її на якісно новий рівень, а інновація – це впроваджене нововведення, яке забезпечує підвищення ефективності діяльності [1]. Тобто інноваційний розвиток являє собою процес господарювання, що спирається на безупинний пошук нового і призводить до якісних перетворень за рахунок найбільш повної реалізації потенціалу. Отже, забезпечення інноваційного розвитку є основою створення високого потенціалу розвитку.

Визначено, що країни з ресурсною орієнтовантацією економікою мають невисокий потенціал розвитку. Сьогодні Україна належить саме до таких країн. При цьому, за останніми дослідженнями, 84% країн з топ-50 за рейтингом ВВП збігаються з топ-50 рейтингу найбільш інноваційних країн, який укладається шляхом дослідження структури витрат на інновації та результатів, які вони приносять. У процесі розрахунку індексу проводиться анкетування більше 1000 топ-менеджерів в більш ніж 110 країнах. Прямий кореляційний зв'язок між місцем країни в тому і іншому рейтингу також досить високий - 30% [3]. Отже сьогодні Україна конче потребує механізмів, які дозволять розвивати і експортувати технології.

Розвиток сучасних технологій потребує вагомих інвестицій. Тому першочергово необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат для приходу до країни іноземних інвестицій. Проте світовий досвід свідчить, що для подолання інноваційної стагнації лише залученням інвестицій неможливо, оскільки навіть великі компанії зазвичай обирають проекти з меншими ризиками [4]. А інновації пов’язані з високим ризиком, але й з надприбуток в разі успіху. Тому дуже важливу роль відіграє сформування інноваційної культури.

Загалом же для оперативної трансформації до інноваційної моделі розвитку економіки необхідно, щоб держава реалізувала наступні умови:

1. Необхідно організувати платформу на базі державно-приватного партнерства. Це допоможе невеликим проектам постачати технологічні інновації на більш ємкі ринки, такі як ринок Сполучених Штатів чи Європи, з меншими перешкодами. В свою чергу це дасть відчутний імпульс для продовження розвитку економіки країни;

2. Створити механізм на базі державних установ та місцевого бізнесу, який дозволить ефективно переймати досвід провідних країн світу та міжнародних компаній в високо-технологічних галузях. Це передбачає створення пільгового режиму для роботи компаній, що продають робочу силу як інтелектуальний ресурс. Крім того це пожвавлює експорт "продуктових" інновацій, який є високодохідними й найбільш привабливими для інвестування ресурсів;

3. Підтримка старт-апів на рівні законодавства для того, аби стартапи в області ІТ на перші роки функціонування були б звільнені від податкового навантаження, а не лише мали певні пільги. Це обумовлено тим, що перші рік-два проекти не приносять прибутку, а отже не мають з чого сплачувати податки.

4. Цілеспрямоване формування інноваційної культури через систему освіти. Необхідна підтримка винахідницької діяльності на шкільній платформі. На базі вищих навчальних закладів доцільно створити технопарки: необхідні технічні умови для реалізації студентами інноваційних розробок. Це також дозволить компаніям економити кошти, залучаючи до реалізації проектів студентів. Важливим елементом є також надання стипендій, грантів на інноваційну діяльність.

Такі підходи передбачають запровадження інноваційних прийомів менеджменту в умовах вже існуючого бізнесу для його структурної перебудови. У результаті отримаємо перетворення української економіки не лише в окремих галузях, пов’язаних з ІТ, але і в інших напрямках, таких як альтернативна енергетика, аграрно-промисловий комплекс і торгівля, оскільки інновації передбачають докорінні зміни і всередині існуючих організацій.

Зрозуміло, що в найближчі 5-7 років не слід очікувати від України значних успіхів в побудові інноваційної економіки. Для цього, в першу чергу, необхідно досягти стабільної економічної і політичної ситуації, поліпшити законодавство і створити репутацію надійної країни-реципієнта інвестицій. Вагомі і системні результати заходів в освітній галузі з’являться лише тоді, коли закінчать навчання перші школярі, що будуть отримувати культуру інновацій разом з іншими знаннями. Отже, наразі, крім урівноваження ситуації в економіці, важливо заохочувати особисту ініціативу тих активних громадян та компаній, які власними коштами будують інноваційні проекти. Крім того, залучення них до розробки державних рішень дозволить значно прискорити процес переходу до економіки інновацій.

Список використаних джерел:

1. Кураленко О. Г. Методологические вопросы инновационного развития экономических систем / О. Г. Кураленко // Молодой ученый. — 2011. — №10. Т.1. — С. 127-130.

2. Гринько Т.В. Теоретико-методологічні засади адаптивного інноваційного розвитку / Т.В. Гринько // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 207-210

3. Матеріали порталу ubr.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ubr.ua

4. Матеріали сайту Forbes Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forbes.net.ua/