Соловйов К. Д., Рябик Г. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

На сьогоднішній день машинобудівну промисловість відносять до провідних галузей економіки, яка утворює основу для науково-технічного перетворення, економічного росту і соціального прогресу суспільства. Ступінь розвитку цієї галузі - це один із головних факторів економічного розвитку країни, а також є основним індикатором, що дає змогу дати оцінку її інноваційній системі.

Даній проблематиці приділяли увагу такі науковці, як Васюков О.Я., Максименко М.М та Таїров Я.К. , котрі розглядали сучасні проблеми машинобудування України, а також шляхи виходу із кризового становища галузі.

Машинобудування найбільш комплексна і структурно диференційована галузь промисловості, тому що разом з металообробкою вона включає майже 150 різноманітних підгалузей і виробничих підрозділів.

Машинобудування є лідером за ціною продукції в найрозвинутіших країнах: на галузь припадає до 25-35% всієї вартості промислового продукту. Всі знання НТП залучають передусім в цій галузі. Вона є найбільш науково розвиненою галуззю сьогоднішньої індустрії. Набір типів і видів продукції включає в себе декілька мільйонів найменувань. Ні одна країна світу не в змозі виготовляти стільки виробів. Якраз тому важливим є питання спеціалізації машинобудівного комплексу різних країн світу.

«Відносно складу світового машинобудування можна виділити три великі групи, які охоплюють 90% всіх товарів, що випускаються цією галуззю, і є приблизно рівними за вартістю продукції:

– загальне машинобудування;

– транспортне машинобудування;

– електротехніка (включаючи електроніку).» [1]

 Приблизно 90% продукції машинобудування постачають індустріально розвинені країни. Лідерами галузі є Японія, США, Німеччина, Франція, Іспанія, Китай, Бразилія, Великобританія, Росія. В економіці відсталих країн частина продукції машинобудування в сукупному обсязі обробної промисловості не перевищує 15%. В прогресивних країнах частка машинобудівних підприємств складає 20-45% від всього промислового випуску продукції. Питома вага продукції машинобудівної галузі у загальному обсязі всієї промислової продукції розвинених країн наведена на рис 1.

Рисунок 1. Частка продукції машинобудівного комплексу в загальному обсязі промислової продукції

«Частка машинобудівного комплексу в Україні складає 13%, в частині ВВП становить близько 9%. Тут зосереджено понад 13% вартості основних фондів, майже 5% оборотних активів промисловості України і понад 19% кількості найманих працівників» [2].

Ці показники істотно поступаються показникам прогресивних країн світу, що свідчить про недостатність розвитку галузі машинобудування в Україні.

Серед найголовніших недоліків підприємств машинобудівної галузі України є:

1. Знос основних виробничих фондів. Так, аналіз вартості основних фондів багатьох підприємств машинобудування свідчить про те, що сума накопиченої амортизації перевищує залишкову їх вартість. Середній рівень зносу устаткування на таких підприємств становить близько 75%. Наприклад, у виробництві транспортного обладнання рівень зносу фондів перевищує 65%. Застарілі виробничі потужності багатьох підприємств даного сектору не можуть задовольнити на національному ринку в достатньому обсязі. Експлуатація застарілого обладнання знижує ефективність його використання через низьку продуктивність, необхідність часткового проведення ремонтів, низьку якість продукції, яка виготовляється за допомогою даного обладнання. Все це негативно впливає на собівартість продукції.

2. Низький інноваційний рівень українських підприємств і, як наслідок, низька привабливість їх перед інвесторами. У порівнянні з розвиненими країнами на вітчизняних промислових підприємствах спостерігається низька інноваційна активність. Так, кількість національних підприємств, які активно впроваджують інновації у виробництво становить трохи більше 5% від загального їх кількості.

3. Відсутність в Україні цілого ряду високорозвинених технологічних галузей. Перш за все, в країні відсутній цілий ряд високо розвинутих технічних галузей, які є ключовими у зміцненні експортних позицій машинобудування. Даний недолік змушує українські компанії закуповувати відсутні, але вкрай необхідні їм відсутні комплектуючі в інших більш розвинутих країнах, що безумовно дорожче за виготовлені власноруч.

4. За якістю і технологією побутові прилади, вироби радіоелектроніки, дорожньо-будівельні та сільськогосподарські машини, а також ряд інших різноманітних товарів неконкурентоспроможні перед зарубіжними аналогами. У цих областях масштабно продовжують використовуватися радянські витратні технології, що веде до зростання ресурсномісткості продукту і заважає зменшенню витрат на виробництво і розробці інноваційної продукції в інших галузях економіки.

Отже, за рівнем конкурентоспроможності Україна перебуває лише на етапі переходу від факторної орієнтації до орієнтації на ефективність. В Україні з боку держави спостерігається низька підтримка галузевої інноваційної науки. «В країнах Євросоюзу щороку на інноваційні дослідження в області машинобудування витрачається приблизно 3,7% ВВП, в США – близько 4% ВВП, в Україні ж всього 0,3% ВВП.» [3]

Отже, підприємства машинобудівного комплексу України не мають можливості для формування нових і посилення існуючих конкурентних переваг, як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках через недостатність якості та рівня технологічності продукту, але мають амбіціозний інноваційний потенціал. Насамперед , держава повинна розробити нову державну політику, основною метою якої стало б створення інноваційної та інвестиційної бази для відродження машинобудівної галузі України .

Таким чином, розвиток галузі і зниження собівартості її продукції неможливі без вкладення значних інвестицій. На даний момент знос обладнання становить близько 65%. Через нестачу фінансових ресурсів проблеми відновлення виробничого потенціалу галузі вирішуються занадто повільно. Керівництво держави має докласти значних зусиль для стимулювання інвестиційної діяльності машинобудівної галузі і розвитку науки .

Список використаних джерел:

1. Васюков О.Я. Машинобудування в Україні [En gineering in Ukraine] / О.Я. Васюков //Економіка підприємства – 2014 – № 45. – с.49–52.

2. Максименко М.М. Машинобудування. Проблематика галузі.[Scientific breakthrough engineering] / М.М. Максименко // Економіка підприємства – 2015 – № 47. – с.24–27.

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/