Вольвачов К. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

У сучасній інноваційній економіці підприємництво необхідно розглядати як особливий сучасний вид економічної діяльності, який супроводжується організаційною, науково-технічною та комерційною творчістю, вирізняється інноваційними підходами до вирішення сучасних завдань і досягнення поставлених цілей. Саме самостійне, ініціативне та творче поєднання матеріальних ресурсів, нематеріальних засобів інтелектуальної власності, фінансових коштів, інших активів і трудових ресурсів з метою виробництва нового товару чи послуги і є сутністтю підприємницької діяльності. Тобто підприємництво має особливе значення для розвитку національної економіки країни, створює інноваційне середовище та руйнуює традиційні структури, що відкриває шлях до перетворень та прискорює розвиток економіки шляхом ефективності, економічності та раціоналізації.

Сьогодні підприємництво приймає форму інноваційного та є обов’язковим елементом інноваційної моделі розвитку економіки. Його роль визначається подоланням розриву інноваційного процесу, між стадіями наукових досліджень та впровадженням їх результатів у практичну діяльності. Ця характеристика інноваційного підприємництва обумовлює важливу роль його представників у процесах формування інноваційних ідей, використання та поширення технологічних укладів, створення потужних підприємств і забезпечення таким чином значної частки нових робочих місць. Практика господарювання свідчить, що рівень задоволення попиту споживачів сьогодні у багатьох випадках визначається ефективністю діяльності невеликих підприємств. Інноваційне підприємництво – це нова підприємницька діяльність, яка включає процеси від створення інноваційної ідеї, до втілення її певний інтелектуальний продукт –« новації, комерціалізацію та впровадження новацій, рутинізацію та дифузію нововведень з метою отримання прибутку та інших вигод» [1].

Важливу роль у підтримці інноваційного підприємництва відіграє державна підтримка, саме розвиток інноваційного підприємництва сприяє розвитку економіки та виходу нашої країни з економічної кризи і інтеграції її до світових господарських зв'язків.

Створення організаційних, економічних, правових передумов розвитку інноваційного підприємництва - це головна мета реалізації політики держави, також необхідне формування механізму координації підприємницької діяльності та державного регулювання її.

В загальному вигляді всі методи державної підтримки поділяють на дві групи. До першої відносяться заходи, якіспрямовані на здійснення внутрішніх цілеспрямованих та регулюючих мір у промисловості та сфері послуг країни, в тому числі субсидіювання та стимулювання, до другої – заходи, які захищають виробників від негативного впливу зовнішніх факторів, перш за все від імпорту продукції конкурентів із інших країн [2].

За сучасних умов в Україні використовуються різноманітні механізми державної підтримки підприємців. Найбільш значимими з них є: пряме субсидіювання; застосування пільгового оподаткування та сприяння отриманню кредитів під державні гарантії; зовнішньоторгівельне регулювання; особливі механізми підтримки малого та середнього бізнесу. Але українська політика підтримки підприємництва сутттево відрізняється від тих механізмів, які застосовують в інших державах світу. Насамперед, в більшості випадків використовується пряме субсидіювання. По-друге, непряме субсидіювання поширюється на регіони, підприємства та їх діяльність, які не визначають пріоритетами промислової політики. По-третє, не в повному обсязі виконуються обов’язки, що зафіксовані державою. По-четверте, багато коштів їде на підтримку старих отраслей, а дуже мала їх частина - на створення и розвиток промисловості з використанням нових технології [1].

Для збільшення обсягів фінансування інноваційного підприємництва на ринку необхідно вирішити ряд проблем формування інноваційного сектора в Україні:

1. Комерціалізація інноваційної діяльності (доведення інноваційних розробок до практичного впровадження потребує додаткових коштів);

2. Дуже високі ризики здійснення інноваційної діяльності;

3. Неефективне та нецільове використання ресурсів, спрямованих на забезпечення інноваційної діяльності (насамперед, державними установами);

Спекулятивне використання державних пільг (наприклад, венчурними структурами) тощо [2].

Таким чином, можна зазначити, що державна підтримка інноваційного підприємництва в країні має здійснюватися за допомогою чотирьох джерел: пайової участі державних органів фінансової підтримки у фінансуванні інвестиційних проектів та регіональних програм; цільових коштів із бюджетів різних рівнів; здійснення фінансової діяльності регіональних фондів підтримки підприємництва та підприємців; іноземної допомоги, яка може здійснюватися у різних формах [2]. Отже, сьогодні підприємництво йде «рука об руку» з інноваціями, що забезпечує здатність створювати нові ідеї; забезпечити кращі рішення; і бути піонером-виробником нових продуктів. Найбільш успішні підприємці самі інноваційні.

Список використаних джерел:

1. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів від 17 червня 2010 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kno.rada.gov.ua

2. Ареф’єва О. В., Зарубанний С. В. Особливості інноваційної діяльності у сфері послуг // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 6 (84). – С. 120-126.