Буцак Ю. О., к.е.н. Кучеренко С. К.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ АГРОПІДПРИЄМСТВА

У наш час в умовах ринкової економіки для удосконалення економіки України, її росту та стабільності необхідно підтримувати стійкий рівень національної безпеки. Рівень національної економічної безпеки визначається рівнем безпеки деяких галузей економіки. Саме аграрна галузь є вагомим елементом фінансово-економічної безпеки нашої держави, так як це дасть подальший розвиток економіки України, а прибуток є одним із найголовніших показників, які характеризують фінансово-економічну безпеку агропідприємства.

Прибуток– найвагоміший фінансово-економічний елемент, що висвітлює передбачуваний фінансовий результат сільськогосподарської діяльності агропідприємства і обумовлює результативність виробництва. Він є як джерелом забезпечення внутрішньогосподарських крайностей підприємств, так і початком утворення бюджетних запасів держави [1].

Процес формування і споживання доходує доволі нелегким і багатозначним по причині своєрідності та особливості аграрної галузі.

Формування прибутку може здійснюватися за рахунок виручки від реалізації продукції, за рахунок фінансового результату від операційної або звичайної діяльності, за рахунок капіталовкладень та інших процесів на підприємстві. Особливостями формування доходів сільгоспвиробників є фактори, головними з яких є великий рівень відносної демонополізації сільського господарства, нееластичність зв’язку між попитом на продукцію аграрної галузі та цінами на неї, слабка купівельна спроможність жителів України.

Чималий вплив на формування доходів сільгоспвиробників має державна політика у колі ціноутворення, оподаткування та кредитування. Також на дохід впливають виробничі фактори, які обумовлюють присутність у виробника засобів і предметів праці, людських, фінансових ресурсів, поза виробничих ресурсів: соціальні умови праці та життя, природоохоронна діяльність підприємства та їх використання. Усі ці фактори перебувають у близькому взаємозв’язку і взаємозалежності, і всіздійснюють вплив на розмір прибутку. Аналіз рівня дії цих факторів на прибуток дає здатність знайти та використати шляхи зростання прибутку сільгоспвиробників і посилити ступінь їх фінансової безпеки[1].

Наступною проблемою, яка повинна бути вирішена, є розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні агропідприємства після того як були здійснені відрахування та виплати до бюджету держави.

Визначальними принципами розподілу прибутку є такі:

а) прибуток, який агропідприємство отримало внаслідок його сільськогосподарської діяльності розподіляється між державою та суб’єктом господарювання – підприємством;

б)дохід, що залишився в агропідприємства, передусім спрямовується на нагромадження, яке буде гарантувати майбутній розвиток підприємства, а частина, що залишилася, – на споживання для задоволення матеріальних і соціальних потреб персоналу [2].

Згідно з Господарським кодексом України порядок використання прибутку визначає власник агропідприємства або уповноважений ним орган відповідно до статуту підприємства і чинного законодавства. Розподіл прибутку йде на ріст та удосконалення матеріально-технічної бази підприємства, на будівництво та відновлення агропідприємства, оплачується заборгованість та кредити в банках, а також на виплату заробітної платні. Також за рахунок доходу можуть покриватися некомпенсовані втрати від катастроф, компенсується нестача власних оборотних засобів, сплачуються дивіденди по привілейованих акціях за обставин відсутності доходів.

Прибуток може спрямовуватись на розвиток виробництва, за рахунок якого компенсуються витрати на заходи, спрямовані на зростання технічного рівня виробництва за рахунок впровадження більш нової та довершеної техніки, розробку нових технологій, втілення природоохоронних заходів, покращення технологій і організацію виробництва [2].

З прибутку, що йде на соціальний розвиток покриваються такі витрати: на будівництво житла і об'єктів побутового обслуговування; на утримання будівель, що призначені для освітньо-культурної і оздоровчо-фізкультурної роботи серед персоналу агропідприємства. Кошти, що виключені з прибутку на матеріальне стимулювання, йдуть на виплату винагород та премій персоналу, а також здійснюється одноразове стимулювання персоналу за високоякісне та своєчасне здійснення надзвичайно вагомих виробничих завдань, наділення матеріальною допомогою робітників і службовців, оплата додаткових відпусток.

За рахунок доходу, який розподіляється на інші цілі, оплачуються суми штрафів, які відшкодовуються агропідприємствами за недодержання вимог нормативних актів про охорону праці, зовнішнього середовища, за недодержання податкового законодавства по зобов’язаннях, призначених до бюджету, позабюджетних і державних цільових фондів, відсотки за невиплачені кредити [2].

Отже, процес розподілу прибутку заслуговує особливої уваги, адже у ньому відбивається результативність агропідприємницької діяльності. Саме від прибутку залежить ефективність господарської самостійності й самоокупності підприємств, а отже взаємозацікавленість підприємств та окремих працівників у регулярному збільшення ефективності та продуктивності діяльності та поліпшенні кінцевих фінансово-економічних результатів, залежить від вдосконалення методів і принципів розподілу прибутку.

Список використаних джерел:

1. Лабенко О.М. Формування прибутку агропідприємств / О.М. Лабенко // Економіка АПК. – 2009. – №1. – С.112-114.

2. Мельник Л.Ю. Розподіл прибутку агропідприємств / Л.Ю. Мельник // Економіка АПК. – 2008. – №3. – С.3-10.