К. б. н. Некрасенко Л. А., к. е. н. Борисова І. С.

Полтавська державна аграрна академія (Україна)

Система управління оборотним капіталом на підприємствах

В умовах становлення вільного ринкових відносин і гострого дефіциту фінансових ресурсів в Україні керівники підприємств повинні постійно звертати особливу проблемам, пов’язаним з організацією управління оборотним капіталом. Розвитком ринкових відносин і досвідом зарубіжних систем господарювання обумовлено залежність результативності діяльності підприємств від ефективного управління оборотним капіталом. Тож дослідження системи управління оборотним капіталом, найважливішого чинника забезпечення ефективного функціонування підприємств набуває особливої актуальності.

Основна мета нашого дослідження полягає у визначенні основних складових елементів системи управління оборотним капіталом підприємства.

Для формування на підприємстві потрібного обсягу і складу оборотного капіталу, забезпечення раціональної й оптимальної структури джерел його фінансування необхідно розробити загальну фінансову стратегію складовою частиною якої є система управління оборотним капіталом.

Питанню розробки системи управління оборотним капіталом підприємства приділено багато уваги в науковій літературі. Важливий внесок в розробку методологічних, організаційних, інформаційних аспектів управління оборотним капіталом зробили такі вчені як О.О. Терещенко [1], А.М. Поддєрьогін [2].

Узагальнюючи основні теоретичні положення викладені у роботах О.О. Терещенка та А.М. Поддєрьогіна, ми розробили модель системи управління оборотним капіталом підприємства (рис. 1):

Рис. 1. Модель системи управління оборотним капіталом підприємства

Таким чином основна мета системи управління оборотним капіталом підприємства полягає у:

1. Досягненні оптимального обсягу обігового капіталу.

2. Забезпечені необхідної ліквідності оборотного капіталу.

3. Забезпеченні збільшення рентабельності обігового капіталу.

4. Забезпеченні мінімізації втрат обігового капіталу в процесі його використання.

Оптимізацію обсягів обігового капіталу підприємства здійснюють згідно з обраною менеджментом політикою управління дебіторською та кредиторською заборгованостями, методами обліку запасів та відповідно – тривалістю операційного, виробничо-фінансового циклів підприємства. Також слід враховувати сезонні особливості співвідношення постійної та змінної частин оборотного капіталу, які здійснюють суттєвий вплив на обсяги потреб в кожному окремому виді оборотного капіталу необхідного для проведення операційної діяльності. Наприклад, підприємства агропромислового комплексу закуповують сировину протягом посівної компанії, що пояснює підвищену потребу у цей період в обігових активах у вигляді запасів посівного матеріалу. Тож в процесі управління оборотним капіталом варто визначати сезонні потреби, що розраховуються як різниця між максимальними та мінімальними потребами в них протягом року.

Забезпечення необхідної ліквідності оборотного капіталу полягає в урахуванні обсягу майбутнього платіжного обороту і досягається шляхом складання графіка платежів за сировину і матеріали та надходжень грошових коштів від продажу готової продукції.

Забезпечення збільшення рентабельності оборотних коштів, є актуальним для підприємства, тому що сприяє своєчасному використанню тимчасово вільних залишків грошових активів. Збільшення рентабельності оборотного капіталу відбувається шляхом формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень за рахунок використання вільного залишку грошових коштів.

Досягнення зниження до мінімуму втрат оборотного капіталу в ході його використання, є актуальним тому що усі його види певною мірою схильні до ризику втрат. Так, запаси насіння та добрив мають свій термін зберігання, після чого втрачають свою якість і стають непридатними до використання повторно, що звичайно призводить до втрат. Тож управління оборотним капіталом потрібно спрямовувати на зниження до мінімуму ризику його втрат, особливо в умовах ризику інфляції.

На підставі вищесказаного, можна дійти висновку, що система управління оборотним капіталом являє собою сукупність взаємопов’язаних складових яка націлена на оптимізацію формування та раціональне використання фінансових ресурсів підприємства, на мінімізацію оборотного циклу робочого капіталу, на отримання додаткового прибутку шляхом інвестування вільних коштів, та на забезпечення безперервності процесу господарської діяльності.

Список використаних джерел:

1. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003.- 554с.

2. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.