Клименко А. Р.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ: ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

За останні роки майже всі країни світу охопили процеси глобальної фінансово-економічної кризи, яки не оминули й Україну, складність якої є у тому, що економічна система України відноситься до транзитивних економік, тобто знаходиться в стадії всеохоплюючих трансформаційних змін. Основними характеристиками такої системи є інституційна нерівновага та кризовість. Отже, українські підприємства виявилися більш схильними до впливу кризових явищ, результатом чого стала масова неплатоспроможність та банкрутство українських підприємств. Тому розробка дієвих механізмі антикризового управління становить одну з найважливіших проблем сьогодення та потребує першочергової уваги.

Враховуючи сучасні умови функціонування, їх специфічний і комплексний характер, необхідно виявити основні ситуації, які мають можливість спричинити небезпеку діяльності підприємства і розробити відповідні заходи, що забезпечать вихід підприємства з кризового стану.

Слід зазначити, що у загальному розумінні криза виявляється переломним етапом функціонування будь-якого підприємства, коли підприємство піддається зовнішньому або внутрішньому впливу, що потребує від нього якісно нових методів та механізмів реагування [1].

Криза може бути визначена як серйозна загроза для підприємств, що може мати негативні наслідки, якщо не прийняти належних заходів. Криза може бути пов’язана зі створенням трьох взаємопов'язаних загроз:

- громадська безпека,

- фінансові втрати,

- втрата репутації (іміджу).

Головна відмінність кризи полягає в тому, що вона провокує руйнацію підприємства (частково або повністю). В літературних джерелах визначають два шляхи подолання кризового стану: ліквідація підприємства або фінансове оздоровлення. Своєчасна ідентифікація симптомів кризового стану є основою для своєчасної розробки заходів щодо запобігання або зменшення негативних наслідків кризи – антикризового управління підприємством.

Антикризове управління складається з навичок і методів, необхідних для оцінки, розуміння, і можливостей впоратися з будь-якої серйозною ситуацією.

Систему антикризового управління підприємством можна розглядати як сукупність взаємодоповнюючих та взаємопов’язаних елементів, узгоджена взаємодія яких сприятиме виявленню кризи та своєчасне впровадженню заходів щодо відновлення стабільного функціонування підприємства. Основними елементами доцільно визначити суб’єкт, об’єкт, мету та завдання, принципи, функції, процес, методологію та систему критеріїв оцінки ефективності антикризового управління. Система антикризового управління підприємства має забезпечувати системний моніторинг кризових явищ, планувати, організувати та реалізувати антикризові заходи з метою збереження базових характеристик підприємства, а також відновлення його успішного функціонування [2].

При цьому можна виділити такі основні принципи, на яких повинна базуватись сучасна система антикризового управління:

1. Попередня діагностика кризових явищ.

2. Своєчасність та адаптивність реагування на кризові явища.

3. Мобілізація внутрішнього потенціалу для реалізації заходів щодо виходу з кризи.

5. Забезпечення системного контролю за результатами впроваджених антикризових заходів.

Враховуючи різноманітність кризових явищ та багатоваріантність їх прояву, можна використовувати різні методи та інструменти антикризового управління як по відношенню до окремих параметрів кризового явища, так і до кризового стану в цілому. Це обумовлює необхідність їх класифікації. Важливим є поділ всіх методів антикризового управління на дві групи − тактичні та стратегічні.

До тактичних методів відносяться санація, даунсайзинг та ліквідація підприємства. Застосування цих методів забезпечує швидке покращення показників фінансової діяльності підприємства, тобто подолання негативних наслідків кризи. Проте у більшості випадків, застосування цих методів є недостатнім для усунення причин кризового стану, а саме неефективної системи управління.

До стратегічних методів належать такі як реструктуризація, модернізація, створення нових підприємств, диверсифікація, реінжиніринг та регуляризація. Визначені методи антикризового управління можна покласти в основу формування системи антикризових заходів та розробки нових способів нейтралізації кризових явищ, що забезпечують її адекватність потребам і можливостям вітчизняних підприємств.

Список використаних джерел:

1. Ситник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством: монографія [Текст] / Л.С. Ситник. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2000. – 504 с.

2. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. [Текст] / Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко. – К.: КНТЕУ, 2005. – 377 с.