Кобченко А. А., Ваніна С. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ В ТУРИЗМІ

Антикризове управління – це, безумовно, важлива складова кожного напряму господарської діяльності підприємства. Антикризове управління включає механізми керування та певні інструменти нагляду і контролю за проблемними питаннями, розвитком та удосконаленням системи управління підприємством, галуззю. Цей безперервний процес є невід’ємним елементом загальної системи управління будь-яким підприємством, що включає в себе своєчасну діагностику кризової ситуації, комплексний аналіз причин її виникнення, визначення системи заходів щодо функціонування підприємства в умовах кризи, розробка стратегічного плану наступних дій. Слід зазначити, що антикризове управління має місце не лише у фазі кризи, а й у фазі росту та зрілості. При чому, в даних випадках, воно має свої індивідуальні завдання. Будь-яке антикризове управління повинно бути системним, мати властивості гнучкості та адаптивності, бути налаштованим на диверсифікацію управління, посилення інтеграційних процесів[1].

Антикризове управління характеризується рухливістю та мінливістю у використанні ресурсів, підвищеною чутливістю до фактора часу і пильною увагою до оцінки варіантів поведінки на кожному етапі. Базою для впровадження та реалізацією антикризових дій в окремих організаціях та підприємствах є державне антикризове регулювання.

Кожному виду економічної діяльності притаманні специфічні особливості антикризового управління, а тому неможливо розробити багатофункціональну антикризову програму. Слід ретельно досліджувати особливості та умови діяльності кожного підприємства і лише після їх аналізу формувати ефективний план роботи [2].

Аналізуючи антикризове управління в туризмі, можна сказати, що його основними методами є:

– моніторинг: аналіз, оцінка та прогноз стану внутрішнього та зовнішнього оточення підприємства, застосовується з метою дострокового виявлення кризи;

– диверсифікація: розширення діяльності підприємства в будь-якому напрямку з метою зменшення залежності від одного ринку;

– реструктуризація: проведення організаційних, правових, економічних, виробничих заходів, націлених на зміну організаційної структури підприємства, його управління з метою забезпечення «фінансового оздоровлення», збільшення конкурентоспроможності товарів та послуг, підвищення продуктивності виробництва;

– контролінг: аналіз та координація виконання поставлених завдань у порівнянні з плановими показниками.

Для підвищення ефективності антикризового управління в туристичній діяльності доцільно проводити періодичні дослідження ринку туристичних послуг. А саме:

– аналізувати ситуацію на ринку, визначати його прибуткові та збиткові сегменти;

– виявляти потенційно нові сегменти ринку, найбільш стратегічно вигідні та популярні напрями;

– періодично розподіляти ресурси на утримання та розвиток прибуткових сегментів [4].

Слід зазначити, що така робота має здійснюватися постійно, адже туристична індустрія вирізняється сезонністю та плинністю тенденцій, а тому важливою складовою антикризового управління завжди залишається якісний моніторинг та аналіз ситуації на ринку.

Останнім часом, для продажу товарів та послуг туристичних підприємств важливим стало використання Інтернету. Адже, популярність мережі активно зростає, це зручно та вигідно. Впровадження якісних систем онлайн-продажу та реклами турів значно підвищує рейтинг підприємства та стає вагомою частиною антикризового управління. На даний момент в Україні нараховують тисячі Інтернет-сайтів, на яких розміщено різноманітну інформацію про розвиток туристичної та санаторно-курортної сфери. Веб-сайт – це наразі один із тих джерел інформатизації, які не потребують значних капіталовкладень (в рамках фірми), але можуть в перспективі сприяти зростанню прибутку [3].

Таким чином, для підвищення ефективності антикризового управління в галузі туризму треба на постійній основі проводити дослідження та аналіз ринку туристичного продукту та послуг, їх характерних особливостей та тенденцій. Актуальними антикризовими заходами на рівні держави є:

– формування та підтримка розгалуженої інфраструктури підприємств туристичного спрямування в регіонах, у тому числі інформаційно-довідкових центрів;

– покращення дієвості механізмів державного нагляду за діяльністю суб’єктів туристичної індустрії;

– поліпшення підготовки професійних кадрів для сфери туризму у кожному регіоні.

Список використаних джерел:

1. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева, С.В. Оборська, Т.Є. Пєнкіна. – К.: Київський нац. економічний ун-т, 2007. – 676 с. 

2. Бурий С. А. Антикризове управління та управлінські рішення – проблеми підприємств малого бізнесу : [моногр.] / С. А. Бурий, Д. С. Мацеха. — Хмельницький : ТОВ «Тріада-М», 2006. — 393 с.

3. Коніщева Н.Й. Маркетингова діяльність туристичних підприємств в умовах кризи / Н.Й. Коніщева, Н.Л. Жукова, О.В. Вишневецька // Сучасні технології управління туристичним і готельно-ресторанним бізнесом: II Всеукр. наук.-практ. конф. (Маріуполь, 24 вересня 2010 р.). – Маріуполь: Маріупольський держ. ун-т, 2010. – С.56–58. 

4. Максимова Т. Особливості формування маркетингової стратегії та маркетингової політики на українських промислових підприємствах в умовах кризи / Т. Максимова, О. Жданова, Є. Івченко // Маркетинг в Україні. – 2009. – №6. – С.22–26.