Смирнова Т. А., Довгих Т. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ в сучасних умовах господарювання

Зараз, під час наростаючої в державі економічної, політичної, соціальної та фінансової криз українські підприємства вимушені створювати систему антикризового управління, яке підлаштовується до змін, яких зазнають суб’єкти господарювання. Першими, через нестачу достатньої кількості резервних ресурсів та страхових інструментів, страждають малий та середній бізнес, які не здатні самостійно подолати кризовий тиск.

Кризовий стан підприємства є неминучим та об’єктивним економічним процесом в діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Криза, як об’єктивно необхідний процес, дає поштовх до розвитку підприємства, а саме його інтенсифікації [1]. Зміст економічної кризи полягає у перевиробництві товарів та послуг стосовно забезпеченого платоспроможністю сукупного попиту, в чисельних банкрутствах суб’єктів господарювання, збільшені рівня безробіття та інших соціально-політичних подій.

Виділяють такі стадії розвитку кризових явищ на підприємствах:

1) скорочення прибутку, обмеження джерел і резервів розвитку. Владнати проблему можливо за рахунок зниження постійних та змінних витрат, збільшення продуктивності виробництв та праці;

2) збитковість виробництва, зменшення резервного фонду підприємства. Подолання полягає у реформуванні та реструктуризації підприємства;

3) виснаження резервних фондів (щоб погасити збитки підприємство вилучає частину оборотних коштів тобто застосовує режим скороченого відтворення);

4) неплатоспроможність (скорочене відтворення неможливе через відсутність засобів на фінансування та сплату попередніх зобов’язань).

Кризові явища на підприємствах неможливо усунути адже вони є об’єктивними процесами, та відображають циклічний характер життєдіяльності соціально-економічних систем. Та необхідно зменшувати гостроту криз, враховуючи їх особливості, своєчасно розпізнавати їх наближення, задля цього застосовується антикризове управління.

Менеджмент, який націлений на виявлення ознак кризи та застосування необхідних передумов для їх попередження, уникнення, послаблення, та подолання для забезпечення функціонування підприємницьких структур, попередження їх банкрутства, визначають як антикризове управління на підприємстві [2, с. 495].

Важливо використовувати принципи, які виступають підґрунтям системи антикризового управління:

1) своєчасне виявлення кризових подій у фінансовій системі підприємства;

2) швидкість реагування на кризові явища;

3) врахування ступеню загрози фінансовому добробуту для правильного реагування;

4) повне залучення внутрішнього потенціалу для подолання кризи [3].

На рівні підприємства антикризові менеджери повинні проводити постійний аналіз та контроль фінансово-економічного стану, розробляти нові управлінські, фінансові та маркетингові стратегій, без впливу на якість продукції скорочувати наскільки можливо постійні та змінні витрати, підвищувати продуктивність праці, посилювати мотивацію персоналу [4].

Найпоширенішими антикризовими заходами у стабілізації ситуації підприємств є:

– горизонтальна інтеграція (проводити закупівлі разом з іншим покупцем – це дозволить отримати знижки);

– вертикальна інтеграція (моніторинг цін на сировину та виходу на ринок потенційних постачальників);

– можливість аутсорсингу дорогих операцій;

– обмеження адміністративних та альтернативних витрат;

– перегляд організаційної структури, можливе виключення зайвих рівнів управління або її елементів;

– аналіз можливого проведення оптимізації технологічних процесів;

– впровадження жорсткості кадрової політики.

Але часто має місце гостра нестача часу для реагування і обмежені терміни подолання кризи, тому головним завданням менеджменту підприємств є оперативне і найменш ризиковане прийняття рішень з подолання кризи, а саме вихід з кризи за мінімальних додаткових коштів та негативних наслідків, а таке можливо лише за рахунок своєчасного запровадження спеціальної системи управління кризовими ситуаціями.

Отже, вихід з кризової ситуації можливий тільки за умов застосування комплексних підходів, які передбачають застосування специфічного для кожного підприємства методологічного інструментарію управління процесами запобігання, подолання та ліквідації кризи. Комплексний підхід також дає змогу забезпечити ефективність системи антикризового управління на підприємстві, яка буде адекватно відображати сучасні умови господарювання.

Список використаних джерел:

1. Бандурин В. Стратегические направления выхода из кризисна/ В. Бандурин, В. Лариукий //Антикризисный менеджмент. – 2008. – № 1. – С. 3 – 5.

2. Антикризове управління підприємством, Навч. посіб./ За ред. З.Є. Шершньової, В.М. Багацького, Н.Д. Гетманцевої. – К.: КНЕУ, 2007 – 680 с.

3. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. – М.: Закон и право: ЮНИТИ, 2005. – 469 с.

4. Антикризисное управление в малом бизнесе. / Под ред. Э. Уткина, Д.Шабанова, Ю. Холоденко - М.: ТЕИС, 2004. – 17 с.