Смирнова Т. А., Дружченко А. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

На сучасному етапі розвитку економіки спостерігається загострення кризових явищ як на глобальному, так і регіональному рівнях. Причиною зародження криз є ряд чинників, зокрема: нестабільна ринкова ситуація, зміни в організації виробництва, реструктуризація кадрів, зміна зовнішніх економічних умов, несприятливі події на урядовому рівні [2].

Досить часто все це призводить до негативних змін та тенденцій середовища, в якому здійснює свою діяльність підприємство, а отже і до зростання ймовірності настання економічних ризиків.

Для ефективного ведення бізнесу в сучасних умовах необхідно вміти адаптуватися до змін, які відбуваються на мікро- і макрорівні, та, найголовніше, своєчасно запобігати проявам негативних факторів. Для цього на підприємстві повинна розроблятися та функціонувати система антикризового управління.

Антикризове управління – це спеціально організоване, постійно діюче управління, що має на меті негайне виявлення ознак кризового стану, а також їх ліквідацію задля забезпечення відновлення діяльності окремого підприємства та запобігання його банкрутству [4].

Антикризова програма підприємства – центральна ланка антикризового управління, що пов'язує його мету і систему цілей, способи їх досягнення із завданням виходу з нестабільного положення і забезпечення подальшого динамічного розвитку суб'єкта господарювання [3].

На ефективність антикризового управління вагомий плив має ступінь реалізації його функцій, зокрема: управління до настання та в умовах кризи, управління виходом з кризової ситуації, урівноваження нестабільних ситуацій, скорочення збитків, вчасне прийняття рішень [6].

Кризові явища становлять значну загрозу глобального характеру, оскільки будь-яке підприємство – це складова частина одночасно національної, територіальної і галузевої системи господарювання. Саме тому елементи антикризового управління доцільно впроваджувати як на успішно функціонуючих підприємствах, так і на тих, що знаходяться в кризовому становищі з метою їх оздоровлення.

Впровадження та реалізація системи антикризового управління передбачає отримання певного позитивного результату. Досягнення даної цілі неможливе без наступних факторів:

– якість професійної підготовки суб'єкта, що здійснює антикризове управління, та його готовність проводити заходи у екстремальних ситуаціях;

– створення професійної антикризової команди;

– введення інновацій;

– розробка методології прийняття управлінських рішень за умови можливого виникнення ризиків;

– обґрунтованість прийомів прогностично-аналітичних досліджень;

– доцільність сформованої антикризової програми;

– наявність необхідного програмного забезпечення для діагностики та прогнозу стану підприємства [5].

Як і будь який процес, система антикризового управління потребує певної оцінки її результативності. Для підприємства важливу роль відіграє наявність позитивної динаміка змін основних фінансових показників від початку впровадження антикризових процедур. Варто взяти до уваги, що чим вищою є швидкість одержання задовільних змін, тим раніше суб’єкт підприємницької діяльності зможе подолати тенденцію до зростання збитків.

Для переконання, що проведені заходи були обґрунтованими з точки зору витрат, слід проаналізувати економічність процесу досягнення позитивного результату, а також переконатися, що наявні зміни є достатніми для відродження здорового функціонування підприємства.

Базуючись на викладених вище міркуваннях, можна дійти наступних висновків:

1) Антикризове управління – сукупність прийомів та методів, що дозволяють вчасно попередити фінансову кризу та уникнути банкрутства.

2) Будь-яка управлінська діяльність певною мірою повинна бути антикризовою.

3) Проблеми кризових явищ на мікрорівні не є локальними, і жоден суб'єкт системи національної економіки не має інтересу щодо банкрутства підприємств.

4) Основні положення антикризового управління говорять, що: кризи можна прогнозувати, певною мірою випереджати та усувати; існує можливість та необхідність підготовки до криз; кризові наслідки підлягають пом'якшенню; антикризове управління потребує застосування особливих підходів, спеціальних знань та досвіду.

Список використаних джерел:

1. Вітлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В. В. Вітлінський, П. І. Верченко. – К. : КНЕУ, 2000. – 292 с.

2. Карачина Н. П. Антикризове управління: сучасний категоріальний вимір / Н. П. Карачина, О. О. Савіцька // Економіка. Управління. Інновації. – 2014. – № 1. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2014_1_47

3. Кулакова С. Ю. Особливості антикризового управління підприємством у сучасних умовах розвитку економіки / С. Ю. Кулакова, А. С. Мірошниченко // Ефективна економіка. – 2014. – № 10.

4. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / Л. О. Лігоненко, М. В. Тарасюк, О. О. Хіленко. – К. : Київський нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 377 с.

5. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент : навч. посіб. / О. М. Скібіцький. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 568 с.

6. Тебекин А. В. Методы принятия управленческих решений : учеб. для бакалавров / А. В. Тебекин. – М. : Юрайт, 2013. – 572 с.