К.е.н. Сойма С. Ю.

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

РЕАЛІЗАЦІЯ АНТИКРИЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Діяльність значної кількості українських підприємств у сучасних умовах вважається незадовільною, так як що їх керівництво не має змоги змінити свій стиль управління, відповідно до потреб ринку та використовувати сучасні інструменти подолання кризових ситуацій. Тому постає об'єктивне завдання пошуку та застосування нових методів стратегічного управління, в тому числі антикризового.

Для проведення антикризового управління підприємства потрібно провести глибокий аналіз зовнішньої оточення та внутрішньої середи, визначити та оцінити фактори, що на них впливають, отримати необхідну інформацію щодо кожної складової й на підставі дослідження реального становища виявити причини кризового стану підприємства.

Реалізація та розробка антикризової стратегії діяльності підприємства включає наступні етапи: перший етап – це визначення мeти діючого підприємства; другий етап – це оцінка внутрішніх і зовнішніх факторів, що вплинули на кризовий стан підприємства; третій етап – це аналіз альтернативних моделей, вибір ефективної антикризової стратегії та контроль за її реалізацією.

Процес антикризового управління повинен починатися в момент виникнення та створення нового підприємства. Саме в цей період необхідно визначити потенційні негативні та позитивні фактори, що мають можливість впливати на функціонування підприємства в обраній сфері діяльності та можуть спричинити виникнення кризових ситуацій.

Метою передбачено формування головних передумов функціонування підприємства з урахуванням певного впливу на нього умов зовнішнього середовища та різних елементів його внутрішнього середовища, крім цього включає побудову концепції, мети і завдань, що постають перед підприємством з огляду на перспективи їх реалізації [1, с.17].

На другому етапі розробки антикризової стратегії на підставі аналізу зовнішнього середовища необхідно прийняти ефективні стратегічні рішення. На цьому етапі існує загроза занадто зайнятися пошуком інформації при недостатній чіткості визначених цілей та напрямків аналізу. Зовнішнє середовище у сучасних умовах все частіше виступає джерелом проблем на сучасних підприємствах та для їх керівництва, тому що зовнішні фактори напряму впливають на функціонування підприємств.

Рішення стосовно діяльності підприємства у мікросередовищі приймаються в умовах впливу на нього найближчого оточення, до якого відносяться постачальники, споживачі, робоча сила, фінансові інститути, конкуренти та інвестори. Постійно контактуючи з цим оточенням, керівники підприємства повинні враховувати, що можна чекати від їх впливу на діяльність підприємства і які є можливості подолання цього впливу відповідно до основної концепції діяльності підприємства з урахуванням обраної стратегії.

На стратегічні рішення підприємства на ринку, а також на елементи мікросередовища. впливають зміни в макросередовищі. Тому при проведенні оцінки макросередовища дуже важливим є вивчення та аналіз чинників, непідконтрольних підприємству, що мають вплив на ефективність використання та реалізації його стратегії.

Аналіз зовнішнього середовища допомагає відслідковувати зовнішні фактори підприємства, одержувати важливі результати, зокрема час для розробки системи раннього попередження на випадок можливих загроз, для прогнозування можливостей, для складання плану на випадок непередбачених обставин, а також час на розробку стратегій. Для успішної діяльності керівництво підприємство повинне знати не тільки існуючі зовнішні проблеми, а й внутрішні потенційні можливості та недоліки організації [3, с.67].

На заключному етапі проводиться стратегічний аналіз альтернативних моделей і вибір ефективної антикризової стратегії та контроль за її реалізацією. Підприємства порівнюють цілі і результати впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які обмежують досягнення бажаних результатів та визначають розходження між ними. На основі вищенаведеного формуються стратегічні перспективи виходу підприємства з кризового стану. На даному етапі закінчується процес стратегічного планування і розпочинається процес оперативного планування.

Стратегічне і оперативне планування два взаємопов'язаних і взаємозалежних процеси. Оперативне планування проводиться, виходячи з обраної стратегії. При реалізації обраної стратегії діяльність керівництва підприємства складається з наступних етапів: порівняння обраної антикризової стратегії і цілей, що ставить перед собою підприємство, тобто їх відповідність;ознайомлення та доведення нової стратегії до працівників з метою залучення їх до процесу реалізації антикризової стратегії; вибір та прийняття рішень щодо організаційної структури.

Отже, в сучасних ринкових умовах підвищеного ризику та невизначеності керівникам українських підприємств необхідно приділяти особливу увагу розробці ефективної антикризової стратегії, яка враховуватиме специфіку функціонування певного підприємства та його оточення, передбачатиме проведення оперативного аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання, і сприятиме виходу вітчизняних підприємств із кризового стану.

Список використаних джерел:

1. Бендиков М.А. Экономическая безопасность промышленного предприятия в условиях кризисного развития. // Менеджмент в России и за рубежом. - 2005. - № 2. - С. 17-29.

2. Крутик А.Б., Муравьев А.И. Антикризисный менеджмент. - СПб: Питер, 2009. - 432 с.

3. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент: курс лекций. - М.: ИНФРА-М, 2011. - 288 с.

4. Хедоури Ф., Альберт М., Основы менеджмента: пер. с англ. - М.: Дело, 2009. - 702 с.