Станінов С. Б.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

МЕТОДИ ОЦІНКИ ГНУЧКОСТІ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Поняття стратегічна гнучкість підприємства виникло в науковому дискурсі в 70-х роках минулого століття. Сутність цього поняття полягало у визначенні "стратегічної гнучкості" як гнучкість технологій виробництва і розподілу матеріальних активів.

І. Ансофф розглядав гнучкість з позицій можливості підприємства розширювати асортимент продукції і інвестувати в область наукових розробок з метою отримання проривних інноваційних технологій [1].

Ці якості підприємств стали новим конкурентною перевагою на додаток до переваги низької ціни, що досягається масштабністю виробництва.

При цьому він поділяв зовнішню гнучкість, як диверсифікація товарно-ринкових пропозицій і внутрішню гнучкість, що виражається в ліквідності ресурсів підприємства.

В рамках дослідження виробничої гнучкості підприємства, для її характеристики і оцінки динаміки розвитку, багато зарубіжних і вітчизняних науковці розробили різні методи розрахунків.

Так, В. Н. Самочкін визначає гнучкість підприємства – як здатність адекватно і швидко реагувати на потреби ринку без докорінної зміни основних виробничих фондів. Відповідно для її оцінки доцільно використовувати наступні показники: рентабельність активів і власних коштів, чистий прибуток, дохід від реалізації продукції, фінансові ресурси [4]. На підставі значень цих показників і їх поєднань був вироблений комплексний підхід до оцінки гнучкості підприємства, що враховує результат поточної діяльності і здатність до оновлення.

В рамках цього підходу пропонується два основних критерії для розкриття гнучкості підприємства:

1. Стійкість до оновлення Уо_б – для оцінки результатів діяльності підприємства в сьогоденні періоді, тобто для отримання техніко-економічних показників (результату для поновлення);

2. Здатність до оновлення С_об – для визначення взаємозв'язку підприємства і зовнішнього середовища, тобто здатності підприємства планувати і прогнозувати процес свого розвитку.

Таким чином, завдання оцінки гнучкості підприємства (Г) можна представити в загальному вигляді наступною залежністю:

Г = f(У_об, С_об). (1)

При цьому У_об – стійкість підприємства до оновлення (внутрішня гнучкість або економічний потенціал) визначається за формулою:

У_об = (R_п × О × ФР × Н), (2)

Де R_п = ЧП / РП – рентабельність продажів, де ЧП – чистий прибуток, РП – реалізована продукція; даний коефіцієнт показує яку частину виручки підприємства становить прибуток. При цьому зниження даного коефіцієнта говорить про зниження конкурентоспроможності продукції даного підприємства або про зниження попиту в цілому по галузі. Збільшити рентабельність продажів можна шляхом підняття цін на продукцію або ж зниження собівартості. Рентабельність продажів так само називають нормою прибутку, при цьому "маяком" для підприємства може служити середня норма прибутку по галузі, відповідно якщо рентабельність продажів підприємства вище цього значення, то воно більш стійке по відношенню до конкурентів;

О = РП / А – оборотність активів, де А – активи; даний показник характеризує структуру коштів підприємства і їх раціональне використання. Буквально цей коефіцієнт показує кількість оборотів однієї гривні активів за досліджуваний період. Також його називають ресурсовіддачею. При використанні даного показника слід врахувати, що немає однозначної характеристики його. Так низький рівень оборотності активів може свідчити про не ефективне використання оборотних активів, тоді як високий показник може говорити про брак активів і як наслідок обмежувати збут. Оптимальне значення оборотності активів для кожного підприємства індивідуально і визначається в контексті необхідності використання позикового капіталу і обсягу виручки від реалізації продукції;

ФР = А / СА – фінансовий важіль, де СА – власні активи; фінансовий важіль характеризує фінансову стійкість підприємства. Чим нижче цей коефіцієнт, тим менше ризиків несе підприємство і тим вище його стійкість при настанні несприятливих обставин. Але, слід зазначити, що залучення позикового капіталу, дозволяє підприємству збільшити рентабельність продажів, тому хоч при ФР = 1 підприємство знімає фінансові ризики, швидше за все воно відчуває дефіцит ліквідності, що знижує його конкурентоспроможність;

Н = ПО / ЧП – норма прибутку на оновлення, де ПО – прибуток на оновлення; в даний показник входять витрати на оновлення виробництва, підвищення його технологічного рівня, Впровадження раціоналізаторських розробок. Чим вище норма прибутку на оновлення виробництва, тим більшою технологічної гнучкістю володіє підприємство.

Здатність підприємства до оновлення Со_б (розрахункове число виробів, що знаходяться в освоєнні) описується наступною формулою:

Соб = К_о × n, (3)

де К_о = Т_оп / Т_пр – коефіцієнт оновлення, де Т_оп – період освоєння виробів, даний показник характеризує швидкість проходження нового виробу всіх етапів НДДКР і час, необхідний для освоєння виробництва і виведення продукції на ринок. Т_пр – період виробництва і реалізації виробів, цей показник визначає життєвий цикл товару, дане поняття вперше описав Ф. Котлер як процес проходження продуктом фаз народження, зростання, зрілості, падіння [3];

n – номенклатура товарів, вироблених підприємством.

Рис. 1. Характеристика збуту і прибутків протягом життєвого циклу товару

В цілому здатність до оновлення характеризує номенклатуру виробів підприємства і час, необхідний для її оновлення, таким чином – чим вище здатність підприємства до освоєння нових виробів, тим вище ефективність підприємства і більшою гнучкістю воно володіє. Однак процес розробки і виведення нової продукції на ринок вимагає значних інвестицій, тоді як далеко не всі новинки очікує комерційний успіх. Таким чином, перед фірмою коштує дилема: з одного боку, розробляти нові товари необхідно, а з іншого – шансів на успіх новинок не так вже й багато [3]. Розрахунок здатності підприємства до оновлення дозволяє зробити процес нововведень планованим і прогнозованим. Це один з методів оцінки гнучкості виробничого потенціалу підприємства.

В даний час немає єдиної системи розрахунку виробничої гнучкості підприємства. Так як гнучкість підприємства визначається значним числом внутрішніх і зовнішніх чинників, то при розробці методу оцінки є ризик перевантажити розрахунки враховуються параметрами, тоді як необхідно виділити основні технологічні і організаційно-економічні показники і визначити залежності між ними.

Список використаних джерел:

1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. – М. : Экономика, 1989. – 519 с.

2. Арутюнова Д. В. Стратегический менеджмент : учеб. пособ. / Д. В. Арутюнова. – Таганрог : Изд-во ТТИ ЮФУ, 2010. – 122 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер. – М. : Прогресс, 1990.

4. Самочкин В. Н. Гибкое развитие предприятия: анализ и планирование / В. Н. Самочкин. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Дело, 2000. – 376 с.

5. Словник економiчних термiнiв [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ekonomiks.net.ua