Волошина Ю. Є., к. держ. упр. Величко Л. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Підвищення ефективності економічної та господарської діяльності підприємства є необхідною умовою розширення і збагачення матеріально-економічного підґрунтя народного добробуту за рахунок збільшення фондовіддачі, зростання продуктивності праці, економного використання фінансових ресурсів та покращення якості продукції.

Економічна ефективність торгівельного підприємства має дві такі сторони як: якісна та кількісна, у сукупності вони обумовлюють міру ефективності.

Резерви – це можливі, але ще не використані на даний час потенційні можливості збільшення обсягів випуску і продажів товарів та продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку і показників рентабельності, зміцнення фінансово-економічного стану, покращення інших фінансово-економічних показників, що відбивають результативність діяльності організації.

Відповідно до класифікації по відношенню до процесу виробництва, виділяють зовнішні та внутрішні резерви підприємства. Зовнішні резерви пов’язані з концентрацією виробництва, вдосконаленням матеріально-технічного забезпечення, формуванням попиту, ціноутворенням, збутом.

Внутрішні резерви зосереджені на підприємстві, цехах, виробничих ділянках, бригадах, робочих місцях, центрах витрат, центрах прибутку.

Ефективність фінансово-господарської діяльності на сьогодні є майже головним фактором і головною умовою функціонування і розвитку потенціалу структур підприємництва.

Справжня діяльність як і раніше, вдосконалюється у відповідності з об'єктивними вимогами високотехнологічного виробництва і реалізацією продукції, ускладненням господарських взаємозв'язків, підвищенням значущості споживача у визначені техніко-економічних параметрів продукції.

Існують такі основні напрямки, які покращують виробничо-господарську діяльність:

– економічні – полягають у зменшенні собівартості продукції, підвищенні цін та зменшенні постійних витрат;

– технологічні – припускають модернізацію основних фондів, впровадження сучасних передових технологій;

– організаційні – включають зміни в організаційній структурі підприємства, створення і скорочення відділів;

– неекономічні – спрямовані на маркетинговий вплив, інтеграцію інформаційних технологій.

Головною умовою зниження собівартості продукції є використання наслідків науково-технічного прогресу. Активне впровадження та розробка досконалої і сучасної техніки, автоматизація виробничих процесів, процеси масштабної механізації, винахід та застосування прогресивних матеріалів й сировини, вдосконалення технологій надають можливість скорочувати витрати на виробництво та реалізацію продукції [1].

Важливим резервом, який дозволяє знижувати собівартість реалізованої продукції є кооперування і розширення спеціалізації. При цьому відчутне зниження собівартості виготовлення товарної продукції зумовлено, перш за все, помітним підвищенням продуктивності праці.

В свою чергу у наслідок підвищення продуктивності праці знижується трудомісткість виготовлення продукції, тож, зменшується частка витрат на плату праці в структурі загальної собівартості.

При умовах збільшення обсягу виготовленої продукції, як наслідок збільшується прибуток підприємства як шляхом зниження собівартості одиниці продукції, так і за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції в натуральному виразі, отже, чим більші обсяги виробництва, тим більше сума прибутку, яку отримає підприємство [3].

Економічну ефективність торгівельного підприємства як правило визначають за наступними групами показників:

1. Показники, що відображають рівень використання трудового потенціалу.

2. Показники, які характеризують рівень використання оборотних активів, для визначення яких розраховують показники обсягу реалізації продукції на 1 грн. оборотних засобів та показники, що відбивають швидкість обігу оборотних засобів.

3. Показники, що відбивають рівень використання не обігових активів та основних фондів.

4. Показники, які характеризують рівень та структуру витрат: повна собівартість, виробнича собівартість, обсяг реалізованої продукції на 1 грн. витрат.

Всі ці показники визначають економічну сторону діяльності суб’єкта господарювання та забезпечують його детальну оцінку.

Отже, забезпечення високого рівня економічної ефективності діяльності суб’єктів господарювання в наші дні, обґрунтовано вважається вирішальною умовою досягнення кінцевої мети суспільного виробництва. Завдяки цьому підвищенню розширюється і збагачується ступінь задоволення потреб суспільства, підвищується продуктивність праці (є вирішальним для розвитку економіки країни), підвищується фондовіддача (сприяє підвищенню прибутку), підвищується якість продукції (збільшується обсяг продаж, прибуток, рентабельність, підвищується експорт).

Список використаних джерел:

1. Суша Г. З. Економіка підприємства: навчальний посібник / Г. З. Суша. – 3-е вид., Випр. і доп. – М. : Нове знання, 2010. – 512 с.

2. Ефімова С.А. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства сфери послуг/С.А.Ефімова, Т.В.Гринько//Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Менеджмент інновацій. - №5 -2016. – С.30-37

3. Валевич Р. П. Економіка підприємства торгівлі: Навчальний посібник / Г. П. Валевич, Г. А. Давидова. – Мн. : Вища школа, 2013. – 367 с.