Захарова Д. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ МАШИНОБУДУВАННЯ НА СВІТОВОМУ РИНКУ

Промисловість України відіграє провідну роль у формуванні фундаменту для соціально-економічного розвитку та зростання. Машинобудування є складною і комплексною галуззю, яка посідає одне з головних місць у структурі промислової діяльності. Це проявляється в його значному впливі на розвиток інших галузей, наприклад, через забезпечення ефективним та якісним обладнанням. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин підприємства галузі машинобудування функціонують у складній економічній ситуації, яка формується, зокрема загостренням конкуренції з боку іноземних товаровиробників та відсутністю розвинених ринків збуту. Боротьба підприємств за ринки збуту вважається основною рушійною силою у сучасній економічній системі, а забезпечення відповідного рівня конкурентоспроможності підприємств на внутрішніх і зовнішніх ринках являється гарантією успішної діяльності держави.

Проблемою вітчизняного машинобудівного комплексу є знаходження і шляхи проникнення на нові ємні ринки збуту, оскільки вони характеризуються високим рівнем конкурентної боротьби і вимагають високої якості продукції, яку нездатна забезпечити відстала галузь. Серед основних факторів, які спричинили сповільнення темпів зростання і зумовили відсталість галузі від іноземних конкурентів можна виділити такі, як нестабільна політична ситуація, звуження внутрішнього ринку, недосконала система управління галуззю, застаріле обладнання та технології, відсутність системи стратегічного планування, низький рівень інноваційної активності, недостатній рівень інвестиційних ресурсів, подорожчання фінансових ресурсів та жорсткість умов їх залучення, висока собівартість виробництва, відтік кваліфікованих кадрів тощо. На практиці продукція машинобудівної галузі часто виявляється морально застарілою. Машинобудівний комплекс України включає більше 20 спеціалізованих галузей, тобто практично всі галузі, тому відіграє істотну роль у формуванні економічної системи держави [1].

Підвищення конкурентоспроможності українського машинобудівного комплексу стримується і низкою зовнішніх чинників, а саме неконтрольованим підвищенням цін на сировину, комплектуючі вироби, енергоресурси тощо; відсутністю чітких національних пріоритетів розвитку машинобудівної галузі; високим рівнем державної заборгованості тощо.

Нездатність вітчизняних підприємств машинобудівної галузі вести реальну конкурентну боротьбу із іноземними фірмами обумовлена трьома основними факторами.

По-перше, європейські конкуренти володіють сучасними технологіями і багаторічним досвідом у сфері створення машин і обладнання, що забезпечує істотне випередження українських конкурентів у науково-технічній сфері за якістю, надійністю та довговічністю продукції.

По-друге, провідні іноземні фірми мають можливість істотно скоротити трансакційні витрати клієнтів за рахунок наявності у них необхідних досвіду та засобів для реалізації проектів "під ключ".

І по-третє, зарубіжні машинобудівники здатні працювати із замовленнями в кредит із пільговими ставками відсотків з відстрочкою платежу на тривалий період часу, що особливо актуально для вітчизняних підприємств в умовах дефіциту ліквідності. Українські машинобудівні фірми такими можливостями і відповідними вільними фінансовими ресурсами не володіють[3].

Таким чином бачимо, що проблема конкурентоспроможності машинобудівного комплексу України на міжнародному ринку характеризується складністю і комплексністю. Україна потребує формування та поетапної реалізації національної стратегії розвитку машинобудівної галузі, яка б враховувала усі наявні аспекти цього питання, та забезпечення належного рівня її конкурентоспроможності на міжнародних ринках.

На сьогодні інноваційна діяльність є однією із вирішальних умов оновлення та вдосконалення економіки та переходу до нового етапу соціального прогресу. Це проявляється у зміні структури машинобудівного виробництва провідних держав світу, зокрема США, Німеччини, Японії, Англії, яка на сьогоднішній день характеризується превалюванням частки наукоємного виробництва.

Необхідно відмітити, що стан машинобудівної галузі не є катастрофічним, оскільки ряд підприємств володіє технологічним потенціалом, достатнім для успішного функціонування. Наявність на українських підприємствах чорної металургії обладнання відомих зарубіжних фірм є перевагою, яка надає можливість їм без особливих труднощів пройти сертифікацію на відповідність міжнародним стандартам.

Виходячи з цього, на нашу думку, головними напрямками діяльності із покращення стану машинобудівної галузі та підвищення її конкурентоспроможності мають стати заходи із підвищення якості продукції при одночасному зниженні її собівартості, що може бути досягнуто за рахунок активізації інноваційної діяльності; більш істотного державного стимулювання наукової діяльності та реалізації програм у суміжних галузях; створення умов для підвищення продуктивності праці до європейського рівня; створення сприятливих умов для підвищення інвестиційної привабливості держави; пошук нових ємних ринків збуту і постачальників сировини; підвищення технічного рівня основних фондів; проведення активної державної політики, одним із напрямків якої стане контроль за діяльністю монополістів та посередників; чітке встановлення пріоритетів розвитку машинобудівної галузі і впровадження стратегічного планування тощо.

Список використаних джерел:

1. Макогон Ю. В. Маркетингова політика в системі управління конкурентоспроможністю промислової продукції : моногр. / Ю. В. Макогон. – Краматорськ : ДДМА, 2009. – С. 235–243.

2. Гринько Т. В. Конкурентоспроможність продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування / Т. В. Гринько // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський зб. наук. пр. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2004. – Вип. 193: в 5 т. – Т. II. – С. 609–614.

3. Безтілесна Л. М. Механізм забезпечення сталої конкурентоспроможності великого промислового підприємства / Л. М. Безтілесна. – К. : Економіст, 2012. – С. 38–43.