Биданцева М. Г.

Дніпродзержинський державний технічний університет

СХІДНІ МОТИВИ У ПРЕРОМАНТИЧНІЙ ПРОЗІ

У сучасному літературознавстві існує загальна тенденція вважати, що на одному соціально – історичному грунті з Просвітництвом виникає Прероманизм [3, с. 96]. Оскільки це культурне й історичне явище має перехідний, суперечливий характер, в якому всі риси розкриваються в динаміці й розвитку [1, с. 1519, 5, с. 4], воно являє собою «культурно – історичну епоху, що передує романтизму і немов підготувала його» [4, с. 5]

Загальна характеристика преромантизму в работах сучасних літературознавців, як правило, полягає в акцентуванні в цей період зміни світосприйняття: позитивне, антропоцентричне, оптимістичне , або, навпаки, сатиричне відношення до дійсності класицистів та просвітителів - однозначна оцінка світу – трансформується у відчуття «невизначенності людини в світі, яка знаходиться в центрі невідомих до цієї пори подій» [4, с. 8], в відчуття «дії таємничих сил, що вражають людину й викликають в неї страх й жах» - відсутність однозначної оцінки – у розгубленість індивіду перед світом, що виявився набагато складнішим, ніж вважалося раныше.

Зміна світосприйняття неодмінно викликала зміну і художніх форм. Вчені відмічають відчуття письменниками цього періоду «вичерпаності стилю», «напруження жанрового простору», «відхід від літературного канону» [4, с. 7].

Така зміна в художньому мисленні епохи сприяла особливому розквіту фантастичних творів – появі в англійській літературі жанру готичного роману – «роману тайн і жахів». Французька література, що відчувала більш сильний вплив класицизму, звернулася до жанру готичного роману пізніше, і, за думкою дослідників, преромантичні тенеденції були в ній виражені менш явно.

Розширення засобів художнього відтворення дійсності у преромантичній фантастиці супроводжувалося справжнім вибухом культурної парадигми, який, за висловом Н. А. Соловйової, означав «повернення до національного, неповторного», пощуки «необмежених можливостей нового універсального бачення» [4, с.14]. В цьому контексті особливого значення набули орієнтальні мотиви.

Сучасні дослідники преромантизму одноголосно відмічають особливий розквіт орієнтальної тематики в цей період. Інтерес до східного матеріалу традиційно пов’язують з експансією Франції й Англії на Схід. Також акцентують той факт, що саме у середині 18 сторіччя вийшли в світ найвідоміші переклади «Корану». Якщо «Казками тисяча й однієї ночі» захоплювалися, починаючи з їхнього перекладу Галаном на початку сторіччя, то інтерес до сакральних книг східної культури виникає в епоху Преромантизму. Крім цього, в цей час відбувається поява зацікавленості арабською (мусульманською) культурою як такою. Головним джерелом інформації стає визначна для свого часу «Східна бібліотека» д’Єрбелло (D’Herbellot. Bibliotheque Orientale. Dictionnaire Universal contenant generalement tout se qui regarde la connaissance les peoples de l’Orient, 1697) [2, с. 7]

Інтерес до Сходу було втілено у художній свідомості епохи: Н. А. Соловйова каже про цілий ряд творів зі східною тематикою: роман С. Джонсонсона «Расселас» (1759), драми А. Доу «Сетона» (1769), «Зингиз» (1774), «Казки Інатумі з Делі» (1765), дослідниця відмічає особливу моду на все східне [4, с. 15]. За її думкою, «Схід приваблював новим колоритом, новими почуттями й традиціями, що лягли в основу естетичних вподобаннь преромантиків» [4, с. 15] У той час варто зазначити, що виокремлений дослідницею ряд відноситься до другорядної масововї літератури.

До особливих, «знакових» творів періоду преромантизму В. М. Жирмунський відносить «Закоханого дьявола» Жака Казотта (1776) і «Ватека» Бекфорда (1782) [2, с. 9]. Поява цих творів знаменує важливий період в історії фантастичної літератури: за думкою вченого, «Закоханий диявол» займає перше за часом місце в ряду романтичних оповіданнь з елементами фантастики, що мають нову психологічну задачу – розкрити підсвідомий рух душі людини. З «Ватека» Бекфорда починається історія романтичного орієнталізму, відкриття романтики «Сходу» [2, с. 9]. Очевидно акцентування літературознавцем нової функції фантастичного у цих творах: розширення проблемно – тематичного комплексу, яке наближає їх до романтизму, робить їх «романтичними».

У той час обидва ці твори являють важливий етап у формуванні фантастичного дискурсу 19 сторіччя. В них наявні пошуки нової поетики, нових шляхів і засобів оповідання.

Список використаних джерел:

1. Вершинин И. В. Предроманизм: новое в литературной эстетике / И. В. Вершинин, В. А. Луков // «Педагогика и психология», «Филология и искусствоведение» – 2009. – 6 (8). – С. 1519–1527.

2. Жирмунский В. М. У истоков европейского романтизма / В. М. Жирмунский, Н. А. Сигал // Уолпол. Казот. Бекфорд. Фантастические повести. – Л. : Наука, 1967. – 296 с.

3. Луков В. А. Предромантизм: культурное явление и пути его осмысления / В. А. Луков // Проблемы филологии, культурологии и искусствознания, 2010. – № 1. – С. 96–103.

4. Соловьева Н. А. Предромантизм / Н. А. Соловьева. – М. : Издательский центр «Академия», 2005. – 272 с.

5. INFERNALIANA. Французская готическая проза XVIII – XIX веков. Пер. с фр. [Електронний ресурс]. – М. : Ладомир, 1999. – 759 с. – Режим доступу : http://www.coollib.com/b/271175