К. е. н. Горбач Л. М., Мельчук Н. М.
Волинський інститут імені В. Липинського МАУП,
Україна
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ
СУТНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
Стратегію регіонального розвитку визначає регіональна політика, яка
повинна управляти економікою, соціальним і політичним життям регіону,
координувати взаємовідносини центра і регіону, сприяти ефективному розвитку
регіональних відносин.
Термін “регіональна політика” є досить
поширеним у сучасних працях, присвячених проблемам регіонального розвитку. Існує
значна кількість визначень цього терміна, але в західній літературі він
використовується як синонім терміна “державне регулювання економічного розвитку
регіонів”.
Так, Е. Б. Алаєв розглядає регіональну політику
держави як сферу діяльності із управління економічним, соціальним і політичним
розвитком країни в просторових взаємовідносинах між державою і регіонами, а
також регіонів між собою [1]. Подібне визначення дають автори видання [2, с. 98], але вони пов’язують сферу діяльності держави ще й з екологічним
розвитком країни.
На думку російських учених В. В. Кістанова, Н. В.
Копилова, регіональна політика – це система цілей і задач органів державної
влади з управління політичним, економічним і соціальним розвитком регіонів і
всієї регіональної системи, а також механізм їх реалізації [3, с. 63].
А. Г. Гранберг дає наступне визначення регіональної політики – це система державних заходів, які визначають взаємовідносини держави з регіонами на різних етапах соціально-політичного розвитку [4].
Як вважають В. Н. Лексин, А. Н. Швецов, регіональна політика представляє собою систему
намірів і дій, які сприяють реалізації інтересів держави відносно регіонів і
відображає їх внутрішні інтереси [5, с. 49].
Дещо змістовніше визначення дає М. І. Долішній, який визначає регіональну політику як систему дій і цілей, спрямованих на реалізацію державних інтересів щодо регіонів і внутрішніх інтересів регіонів, що реалізується із залученням методів, якими враховується історична, етнічна, соціальна, економічна та екологічна специфіка територій [6, с. 17].
Заслуговує на увагу визначення
регіональної політики, дане М. Г. Чумаченко, – це сфера діяльності суспільства, що реалізує
інтереси держави стосовно регіонів і внутрішні інтереси власне регіонів з
урахуванням природи сучасних регіональних процесів, а також цілей і завдань
розвитку суспільства [7, с.
11].
У доповіді по регіональній
політиці ЄС-2014 Єврокомісією пропонується таке
визначення регіональної політики ЄС – це стратегічна інвестиційна політика, яка
охоплює всі регіони і міста, орієнтована на їх економічний ріст і покращення
якості життя, вираження солідарності і надання підтримки менш розвинутим
регіонам [8].
Н. В. Гоффе [9, с. 64] визначає регіональну
політику як інструмент, який дозволяє ефективно і з невеликими суспільними
витратами здійснювати децентралізацію соціального регулювання, адаптувати
загальні принципи соціальної політики до регіональних умов із врахуванням
складної економічної, соціальної, національної, етнічної, релігійної структури
країни.
Існують різні класифікації інструментів регіональної економічної
політики. Так, аналіз вітчизняних літературних джерел дає змогу спиратися
на класифікацію, запропоновану Х. Армстронгом і Д. Тейлором, відповідно до якої в регіональній політиці
виділяється макро- і мікрополітика
[10]. В свою чергу мікрополітика поділяється на політику впливу на працю і політику впливу на
капітал. На думку А. Г. Гранберга ефективність
державного регулювання регіонального розвитку залежить
від оптимального і вмілого поєднання різних макро- і мікро інструментів, а також контролю за цільовим
застосуванням стимулюючих механізмів. До інструментів реалізації регіональної політики
відносяться: адміністративні; економічні; соціальні; правові; управлінські.
Серед основних завдань регіональної
політики можна виділити: реформування структури економіки, її соціологізацію,
подолання депресивного стану окремих регіонів, створення соціальної
інфраструктури, згладжування
соціально-економічних диспропорцій, розвиток міжрегіональних транспортних
систем, вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища та
раціонального використання природних ресурсів. Таким чином, регіональна політика
будь-якої держави спрямована на економічне і соціальне вирівнювання, а отже, на
вирішення широкого спектру соціально-економічних завдань, досягнення
в розвитку регіонів балансу між економічною і соціальною результативністю.
Державна регіональна політика спрямована на забезпечення
сталого розвитку регіонів на основі зміщення аспекту від централізованого
управління до комплексної підтримки і стимулювання регіонів у розбудові їх
власного потенціалу з використанням інструментів державної політики та активних
регіональних і місцевих ініціатив.
Список використаних джерел:
1.
Алаев Э. Б. Региональное
планирование в развивающихся странах / Э. Б. Алаев. –
М. : Наука, 1973. – 408 с.
2. Кистанов В. В. Региональная экономика России / В. В. Кистанов, Н. В. Копылов. – М., 2002. – С. 63.
3. Региональная экономика / Под ред. В. И. Видяпина, В. М. Степанова. – М., 2007. – С. 98.
4. Гранберг А. Г. Основы региональной экономики / А. Г. Гранберг. – М. : ГУ ВШЭ, 2001. – 496 с.
5. Лексин В. Н. Региональная политика России: концепции, проблемы, решения / В. Н. Лексин. А. Н. Швецов // Российский экономический журнал. – 1993. – № 9. – С. 49.
6. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети / М. І. Долішній. – К. : Наукова думка, 2006. – С. 17.
7. Чумаченко М. Г. Регіональна політика в Україні / М. Г. Чумаченко. – Донецьк : Інститут економіки промисловості, 2003. – С. 11.
8.
Regional policy: Making
9.
Гоффе Н. В. Социальная
составляющая региональной политики на Западе / Н. В. Гоффе
// МЭ и МО. –
2003. – № 4. – С. 64.
10. Armstrong H. Regional Economics and Policy / Н. Armstrong, J. Taylor. – London: Wiley, 2000. – 437 p.