К. е. н. Попов О. С.

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»

ЗАЛУЧЕННЯ ІНВАЛЮТИ ДО УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ РЕГУЛЬОВАНУ ТИМЧАСОВУ ТРУДОВУ ЕМІГРАЦІЮ

Сьогодні для України проблема нестачі приваблюваних з-за кордону коштів у іноземній валюті особливо важлива через нестабільність валютно-фінансової системи. Використовуваний режим змінного валютного курсу гривни додатково ускладнює її стабілізацію, а НБУ підтримує курс національної валюти за рахунок залучення додаткових інвалютних коштів від експортерів і валютних інтервенцій. Як показує світова практика, для країн, що розвиваються, з низьким і середнім рівнем економічного розвитку переклади іммігрантів на батьківщину можуть стати важливим джерелом надходження інвалютних коштів.

Грошові перекази мігрантів становлять для багатьох держав значну частину валютних надходжень, що позитивно позначається на національному доході країни [1]. У 2008 р., згідно з оцінкою Світового банку, обсяг грошових переказів по всьому світу становив приблизно 305 млрд діл. США [2]. При цьому такої ж величини досягає обсяг ввезених заощаджень і цінностей при поверненні мігрантів додому. Це приблизно на рівні обсягу прямих інвестицій у країни, що розвиваються [3].

За світовими дослідженнями, доходи мігрантів, які прибувають з бідних країн до багатших, у середньому більші в 15 разів. Тому грошові перекази фізичних осіб зростають вищими темпами, ніж кількість самих міжнародних мігрантів [4].

Наприклад, у такій країні як Таджикистан, у 2014 році в порівнянні із ВВП переклади іммігрантів на батьківщину становлять 41,16 %, на одного мешканця доводиться 462,33 доларів перекладів на рік, а у порівнянні з експортом товарів і послуг переклади становлять 372,43 %, тобто перевищують обсяг валютних надходжень від зовнішньої торгівлі майже в 4 рази; у Киргизстані ці показники становлять 30,90 дол., 384,27 дол. і 80,54 % відповідно [5]. При тому, що Україна також перебуває в скрутній економічній ситуації, у ній у 2014 році у порівнянні із ВВП перекази іммігрантів на батьківщину становлять 5,6 %, на одного мешканця припадає 168,60 доларів переказів на рік, а у порівнянні з експортом товарів і послуг перекази становлять 11,61 %.

Вище викладене дозволяє стверджувати, що актуальним є аналіз можливості збільшення валютних надходжень в Україну за рахунок переведень трудових емігрантів на батьківщину. Для кращого розуміння ситуації з перекладами іммігрантів в Україну, необхідно розглянути динаміку цього показника. У табл. 1 наведено показники, що характеризують ситуацію з переказами іммігрантів в Україну за 2006-2014 рр.

Таблиця 1 – Перекази іммігрантів в Україну*

Показник	Рік
	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Перекази мігрантів на батьківщину, млн. дол. США	3102	5290	6782	5941	6535	7822	8449	9667	7587
Перекази на душу населення, дол. США	66,7	114,4	147,3	129,6	143,2	172,0	186,4	214,0	168,6
Перекази до ВВП, %	2,8	3,6	3,6	4,9	4,6	4,6	4,6	5,1	5,6
Перекази до експорту, %	6,4	8,6	8,2	11,4	10,0	9,4	9,8	11,8	11,6

*Джерело: складено автором за даними [5]

Розглядати розмір переказів мігрантів можна як абсолютний показник, на рис. 1 показано динаміку розмірів переказів іммігрантів в Україну за 2006-2014 рр.

Рис. 1. Перекази іммігрантів в Україну

Щоб забезпечити порівнянність аналізованих даних, можна розглянути відносну величину порівняння переказів емігрантів з розміром ВВП країни або сумарним виторгом від експорту. Відсоток переказів мігрантів у ВВП і виторзі від експорту товарів України за 2006-2014 рр. представлений на рис. 2.

Рис. 2. Відсоток переказів по відношенню до ВВП і виторгу від експорту товарів і послуг з України

Як видне за наведеними даними, абсолютний розмір переказів іммігрантів в Україну майже стабільно зростав до 2008 р. з незначним спадом у 2009 р., пов'язаним зі світовою фінансовою кризою, і далі зростав до 2013 р. зі спадом у 2014 р. до рівня 7,5 млрд. дол. США. У розрахунку на душу населення перекази іммігрантів становлять 168,6 дол. США, у порівнянні із ВВП – 5,6 %, у порівнянні з обсягом експорту товарів і послуг – 11,6 %, що є порівняно невеликим показником для країни з економікою сьогоднішнього рівня розвитку. Причому розмір переказів у порівнянні із ВВП виявляє іншу, більш згладжену динаміку у порівнянні з обсягом експорту.

Таким чином, можна стверджувати, що Україні доцільно розвивати трудову міграцію за рубіж, тому що це дозволить з одного боку залучити додаткові валютні кошти, а з іншого – поліпшити ситуацію на ринку праці. У той же час, асиміляційна трудова міграція за рубіж (наприклад, у США, частково в країни ЄС або Австралію), хоча й може приносити значні суми переказів мігрантів на батьківщину, є менш привабливою, тому що позбавляє Україну потенційно важливих для народного господарства в майбутньому трудових ресурсів. До того ж, середня схильність переводити кошти в країну виїзду коливається у межах 11–50% і знижується в міру збільшення строку перебування мігранта у приймаючій країні [6]. Тому більш доцільно розвивати тимчасову трудову міграцію у порівнянні з Україною за рівнем економічного розвитку країни СНД і Азії, а також ЄС.

Список використаних джерел:

1. Козак Ю. Г. Международная экономика: в вопросах и ответах / под ред.
Ю. Г. Козака. – К. : Центр учебной литературы, 2013. – с. 93.

2. Білоцерківець В. В. Міжнародна економіка / В. В. Білоцерківець,
О. О. Завгородня, В. К. Лебедєва. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – С. 251.

3. Колесов В. П. Международная экономика / В. П. Колесов, М. В. Кулаков. – М. : ИНФРА-М, 2004. – С. 150.

4. Шевченко Л. С. Міжнародна економіка / Л. С. Шевченко, О. А. Гриценко,
Т. М. Камінська. – X. : Право, 2012. – С. 106.

5. United Nations Conference on Trade and Development [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unctadstat.unctad.org

6. Ломакин В. К. Мировая экономика / В. К. Ломакин. – М. : Юнити-Дана, 2007. – С. 160.