Рубцова В. В., Комова Г. В.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Україна

ДО ПИТАННЯ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІПТ В РАМКАХ ДИСЦИПЛІНИ «ІНОЗЕМНА МОВА ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ»

В даний час все більше уваги в навчальному процесі приділяється інноваціям. Інновації в педагогічній діяльності також як і у виробництві, насамперед, означають нововведення, оновлення, зміну існуючих педагогічних технологій, застосовуваних у навчальному та виховному процесах. Цілями інновації в освіті є: забезпечення високого рівня інтелектуально-особистісного і духовного розвитку студента; створення умов для оволодіння ним навичками наукового стилю мислення; навчання методології нововведень в соціально економічній та професійній сферах; формування стійкого інтересу до обраної професії, а також до інноваційної ініціативи. Усе вищезгадане є у вищий мірі актуальним сьогодні, у XXI столітті, коли є наявною стійка тенденція до переорієнтації системи вищої освіти на нові цінності, де гуманізація педагогічного процесу та демократизація міжособистісних відносин стали наріжним каменем сьогодення. Сьогодні випускник вищої школи повинен бути конкурентоспроможним, затребуваним на ринку праці, це означає, що він повинен бути не тільки першокласним професіоналом, а й мати високий рівень загального розвитку, володіти інформаційно-комунікаційної компетенцією, бути здатним приймати самостійні рішення, нестандартно мислити.

На кафедрі міжкультурної комунікації та іноземної мови багато років ведеться активна робота з впровадження інноваційних педагогічних технологій. Викладачі працюють над досить широким спектром видів і форм інноваційної педагогічної діяльності. У рамках активного та проблемного навчання широко застосовуються інтерактивний метод (комунікативна методика), розв’язання проблемних ситуацій (метод проектів, метод кейсів, метод розумового квесту, побудова діаграм Венна), евристичне навчання, навчання у співробітництві та самонавчання, ведуться тематичні дискусії та проводиться навчання креативному письму. Також створюються сприятливі умови для використання ігрових технологій (рольові етюди та ігри), інформаційно - комп’ютерних технологій (технології Веб-2, скайп-технології, комп’ютерне тестування, навчання фахової лексиці з використанням спеціальних програм та ресурсів Інтернет).

Огляд сучасної методичної літератури дозволяє зробити певні висновки щодо бачення інноваційних процесів у освітньому середовищі. Багато та плідно аналізуються методи використання інноваційних педагогічних технологій у викладанні іноземних мов у вищих навчальних закладах, велика кількість небайдужих викладачів, що залучена у процес застосування ІПТ, презентує свій особистий успішний досвід та досягнення у цій галузі, а також своє бачення шляхів розвитку інноваційних форм освітньої діяльності у майбутньому.

Але ми хотіли б зосередити свою увагу на деяких питаннях, пов’язаних з виникненням певних труднощів та проблем , з якими викладачі іноземної мови можуть зіткнутися (і це підтверджується багаторічним досвідом викладачів кафедри у застосуванні численних інноваційних педагогічних методів та технологій ) у процесі впровадження ІПТ на заняттях іноземною мовою у ВНЗ. Вважаємо за необхідне проаналізувати деякі проблеми, що виникли у процесі впровадження ІПТ у навчальний процес та запропонувати свій особистий погляд на можливі шляхи їх вирішення.

Метод проектів є завжди орієнтований на самостійну діяльність студентів – індивідуальну, парну, групову, яку студенти виконують протягом певного відрізку часу. Було виявлено, що не усі студенти мають навички самостійної роботи та обробки знайденого матеріалу, особливо на перших курсах навчання. Це обумовлено низьким ступенем впровадження самостійної роботи у середніх навчальних закладах. Тож важливу роль у формуванні цих навичок відіграє викладач вищого учбового закладу, який повинен правильно пояснити завдання та особливості його виконання студентами, а також координувати їх роботу на усіх етапах виконання проектної роботи. Ще одна проблема – реферативний характер проектних робіт. Студент презентує проектну роботу, що являє собою зібраний матеріал з джерел мережі Інтернет, при цьому практично відсутня творча, креативна складова. Уникнути цього викладач може, пропонуючи більш складні теми для проектних робіт, а також підвищуючи мотивацію студентів та акцентуючи увагу на важливості роботи для отримання практичних навичок та вмінь.

Проблемою методу кейсів є те, що кейси бувають занадто самодостатніми. Студенти отримують повний набір інформації – все, що потрібно знати про ситуацію в структурованому вигляді. У цьому випадку вони вже не можуть проводити досліджень або з'ясовувати, що проблема насправді в чомусь іншому. Така ситуація блокує пошук додаткової інформації, в якій вони можуть потребувати. Або, навпаки , вихідні дані кейса часто занадто обмежені і не дають повної свободи для прийняття рішень. Практика застосування методу кейсів показала, що особливо відчутні результати він дає у поєднанні з методом проектів. Обидва методи ведуть до інтегрованого розвитку професійних умінь. Студенти набувають досвіду спілкування в ситуаціях, максимально наближених до професійного контексту і одержують навички роботи в трудовому колективі.

Рольова гра дає можливість поуправлятися в різних типах поведінки, дозволяє жваво й безпосередньо представити академічний матеріал. Недоліками рольової гри є те, що на неї іде багато часу (як на підготовку, так і проведення), гра залежить від індивідуальних особливостей викладача та студентів. Ця проблема може бути знята шляхом використання ігрових етюдів – їх можна використовувати частіше, навіть у групах зі слабою мовною підготовкою.

До проблем, які було виявлено у випадку використання методів розв’язання проблемних ситуацій або інших інтерактивних методик, можна віднести складності зі спонуканням студентів до активної розумової діяльності, тобто студенти вдало користувалися домашніми заготовками, але викладачу доводилось час від часу керувати дискусією замість лідерів підгруп і направляти обговорення у потрібне русло. Проблемою також можна вважати слабкі «фонові» знання студентів та знання спеціальних дисциплін, а також труднощі з висуванням креативних рішень. Крім того, відзначається стійка тенденція у студентів з нижчим рівнем володіння мовою переходити з англійської на рідну мову під час дискусій. Можливі шляхи вирішення можуть бути наступними: протягом семестру стимулювати роботу студентів шляхом введення завдань за змістом («Поясніть», «Уточніть», «Доведіть»); частіше використовувати не тільки проблеми мовного характеру, але й проблеми з логіко-смисловим змістом, а також «мозковий штурм» для виявлення та оцінки нових ідей; для заохочення менш-активних студентів можливо завчасне приготування для них суппортних міні-карток з незавершеними прикладами фраз, чи ключовими словами, що можуть бути використані для висловлення власної думки з певного питання (тільки слова та фрази повинні відображати різні можливі варіанти відповіді, в чому студент повинен розібратися самостійно); видача більш індивідуалізованих завдань, з урахуванням особистісних характеристик та рівня підготовки окремих студентів; застосування системи бонусів як стимулу уникати використання рідної мови на занятті; використання технічних пристроїв для запису виступів студентів з метою подальшого їх аналізу та виправлення помилок.

Щодо проблем у ході застосування елементів евристичного навчання слід зауважити, що ця методика великою мірою спирається на так звану Сократову бесіду, або діалог (викладач за допомогою спеціально підібраних питань приводить студентів до певних висновків або умовиводів). Як правило студенти включаються у групові дискусії і ось тут виявляються деякі труднощі використання цього методу: у групах з середнім та низьким рівнем знань як правило працюють та ведуть діалог з викладачем тільки невелика кількість студентів, ті, що мають вищий рівень знань на рівні групи, а решта студентів не бере активної участі у дискусії або «мозковому штурмі», не взаємодіє у необхідній мірі з викладачем, і в такій ситуації не досягається основна мета евристичного процесу – у ході педагогічної взаємодії підвести студентів до протиріччя та запропонувати їм знайти рішення самостійно. Вочевидь, з досвіду зарубіжних країн (США або Велика Британія) корисно було б перейняти практику бендингу (banding - розподіл на стрічки, смуги, в залежності від рівня інтелекту) або стрімінгу (streaming - розподіл на потоки, групування за здібностями) у формуванні груп вивчення іноземної мови.

Таким чином, інноваційні технології, які ми сьогодні розглянули, істотно збагачують і урізноманітнюють викладання іноземних мов, але треба підкреслити важливість обрання релевантних для кожної аудиторії технологій, враховуючи рівень слухачів та педагогічну мету та необхідність утримання розумного балансу між новими та традиційними методами навчання задля уникнення вищезгаданих проблем та досягнення очікуваних результатів.