Рубцова В. В., Мужецький П. П.

Національний технічниий університет «Харківський Політехнічний Інститут», Україна

ПРОБЛЕМНИЙ МЕТОД У ВИКЛАДАННІ ГРАМАТИКИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОГНІТИВНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

Не є секретом, що в сучасному світі освіта вирішує зовсім інші завдання, ніж 10 або 20 років тому. Розвиток технологій, прискорення темпів приросту інформації, зміна структури зайнятості як наслідок економічних процесів, супутніх переходу від постіндустріального суспільства до інформаційного суспільства знання - все це диктує необхідність впровадження широких якісних змін в структурі вищої освіти, в методах і підходах, необхідних для відповіді на виклики сучасності.

Надбання студентом вищого навчального закладу когнітивної компетентності стає нагальною потребою, без чого стає неможливим рух вперед. Відомо, що когнітивна компетентність - це готовність до постійного підвищення свого освітнього рівня, потреба в актуалізації і реалізації особистісного потенціалу, здатність самостійно здобувати нові знання та вміння, прагнення до саморозвитку, постійному збагаченню своєї професійної компетентності.

Коли ми говоримо про шляхи формування когнітивної компетенетності, ми спираємося на необхідність розвитку когнітивних вмінь студента. Такі вміння розвиваються в ході самостійної пізнавальної діяльності, і у якості надзвичайно важливого аспекту діяльності студента тут необхідно відзначити здатність поповнювати знання і доучуватися в процесі самостійної пошукової та творчої діяльності. Відомо, що навчання є досить ефективним, коли мозок створює свої власні ментальні структури. У той же час, виникають певні складнощі, якщо ззовні нав'язуються готові (в нашому випадку – граматичні) структури і висновки. Тобто надзвичайно важливо в процесі навчання іноземній мові допомогти студенту самостійно створювати і розвивати лінгвістичне знання в ході набуття досвіду власної діяльності: від постановки проблеми до здійснення контролю, від виконання найпростіших видів роботи до більш складних, що носять пошуковий характер. При цьому самоосвіта є спеціально організованою, самодіяльною, систематичною пізнавальною діяльністю, а проблемний метод при поясненні граматичних структур - ефективним і релевантним.

Розглянемо, яким чином застосування проблемного методу при вивченні граматичних явищ може сприяти справі формування когнітивних компетенцій у студентів на прикладі презентації граматичної теми «Participle I»

Ми починаємо пояснення теми з виявлення загальних ознак Participle I. Насамперед необхідно відрізняти Participle I від співпадаючих з ним по звучанню іменників. З цією метою ми пропонуємо студентам ряд прикладів, що містять як дієприкметники, так і іменники:

1. Modern office buildings have false floors, under which computer and phone wires can be laid.

2. The police entered the building by the side door.

3. The church is the only ancient building in the city to survive.

4. Building a house yourself without hiring a general contractor, you should take into account useful tips and information on homebuilding, house plans, home financing, etc.

5. In this video I am building a survival shelter with a tarp.

6. Reading the books that everyone else is reading, you can find out what everyone else is thinking.

7. What are the voltmeter readings in the circuit below, when the switch is closed?

8. For each voltmeter position, click on the box with the correct reading.

Студенти проводять порівняльний аналіз речень, а потім на основі даних аналізу роблять відповідні висновки. Для більш ефективного і швидкого результату можна запропонувати комплект питань з метою розвитку евристичної бесіди, наприклад: Які граматичні ознаки ви бачите у слів, виділених жирним шрифтом? На що вказує наявність артикля або іншого визначника перед словом з суфіксом -ing? Про що говорить наявність лівих і правих означень? Показником якого граматичного явища є суфікс -s? Серед висновків, які будуть зроблені студентами на основі прикладів і навідних запитань викладача, будуть умовиводи про те, що на відміну від іменника, Participle I не може мати перед собою артиклів або інших визначників, лівих і правих означень, а також суфікса -s. У свою чергу ознакою Participle I може служити наявність прямого додатка.

Потім ми переходимо до ознак форми Participle I. Що стосується ознак часової співвіднесеності, то доцільно запропонувати студентам пари речень з прозорим граматичним контекстом, наприклад

1. Passing the channel we took a pilot.

2. Having passed the channel we landed pilot.

3. Entering the room he greeted everybody.

4. Having entered the college I was determined to complete the course.

5. Having arrived two days before the opening of the conference, they had enough time to go sightseeing.

Очікується, що студенти, проаналізувавши дані пари речень, дійдуть до висновку про те, що при наявності в складі форми Participle I допоміжного дієслова to have, дія Participle I передує дії дієслова-присудка. А при відсутності в складі форми Participle I допоміжного дієслова to have, дія Participle I збігається з дією дієслова-присудка або відбувається взагалі.

Тісно пов'язаним з попередньою темою є огляд ознак стану. І знову студентам пропонується комплект речень з ясним граматичним контекстом:

1. Building the house we use shell rock.

2. Being built of shell rock the house is warm.

3. When signing the documents you should take into account the terms of payment and delivery.

4. Not being signed in time, the agreement can’t be considered valid.

5. Having signed the documents the manager gave them to the secretary.

6. Having been signed long ago the treaty has been ratified this year.

Для того, щоб максимально докладно проаналізувати ознаки стану, ми готуємо питання, які допомагають викладачеві вести евристичну бесіду, наприклад: До якого іменника відносяться виділені Participle I? Чи виконують ці іменники дії або над ними виконуються дії? Які дії одночасні? Які події відбулися раніше?

Як правило, подібні питання дозволяють студентам швидко прийти до висновків про те, що наявність у складі форми Participle I допоміжного дієслова to be в поєднанні зі смисловим дієсловом в III формі вказує на пасивний стан (як в прикладах 2,4,6). Більш того, ця форма висловлює вплив, яке відчуває на собі особа або предмет, а Participle I в формі дійсного стану висловлює дію, скоєну особою або предметом (як в прикладах 1,3,5).

За такою ж схемою в подальшому можна будувати заняття, присвячене виявленню стройових ознак Participle I і його численних функцій в реченні.

На закінчення треба відмітити, що створення проблемних ситуацій базується на порівнянні знайомих структур з новими, тобто з тими, що ще повинні бути опановані. Таким чином йдуть декілька основних паралельних процесів – активізація пасивних знань та творчих процесів, пов’язаних з зіставленням граматичних явищ, пошук подібностей та розбіжностей, etc. Ми можемо стверджувати, що використання проблемного методу у викладанні англійської граматики сприяє формуванню у студентів здатності переносити знання й уміння з одного виду професійної діяльності в інший, доводити правдивість або помилковість окремих положень, ставити та розв’язувати пізнавальні завдання, вміння аргументувати судження, робити глибокі висновки та узагальнювання, аналізувати та зв’язувати у систему отриману інформацію.