Яблонська Е. М., к. б. н. Хомишин В. П., Веревкін О. О.

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

АКТУАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ СУКУПНОСТІ ЕТИЧНИХ НОРМ І ПРИНЦИПІВ В МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ, ЯК ІНДИКАТОРА СТАНУ СУСПІЛЬСТВА

На фоні глибокої духовної кризи та складних соціально - економічних обставин в Україні поглиблюється байдуже ставлення до виконання своїх професійних обов’язків. Це призводить до духовного занепаду на державному, політичному та побутовому рівнях. Існує потреба розвитку науки - біоетики, що спрямована на захист людської гідності, трактування людини, як цінності, збереженні людського життя з моменту запліднення аж до природної смерті. Новітні наукові досягнення у галузі біології та медицини за останні десятиліття викликають зростаючі надії та тривоги. Вони можуть призвести до того, що людина може стати об׳єктом маніпуляції та зловживань, а людське життя інструменталізованим. Це може статися, коли ці досягнення не будуть ґрунтуватися на правдивих цінностях і об'єктивних моральних нормах.

Виникненню біоетики передував тисячолітній досвід медичної етики та лікарської деонтології. Етичні норми та правила в медицині, витоки яких ідуть від Гіппократа, застосовують і до нині, а його клятва традиційно звучить з уст усіх, хто починає медичну діяльність. «Канон науки про лікування», який створив видатний лікар Сходу Авіценна, також містить у собі чимало етичних принципів, що стосуються роботи медичних працівників. На сьогоднішній день актуальним стало дотримання, у медицині зокрема, засад, які спрямовані на збереження людської честі та гідності. Зараз, як ніколи раніше, існує необхідність у розвитку біоетики - органічного поєднання сучасних досягнень біологічної науки та медицини з духовністю.

Разом з тим, на наших очах відбуваються зміни в самій медицині: вона втрачає риси лікарського мистецтва, клінічного мислення, і все більшою мірою стає медициною технологій, досліджень, експериментів, клінічних випробувань. На сьогоднішній час вже не достатньо дотримуватися звичайних принципів медичної етики та деонтології - підтримувати прийняті взаємостосунки медичного персоналу із пацієнтом, його родичами та колегами. Охорона здоров׳я є однією з найбільш пріоритетних сфер громадського життя, до якої населення ставить все більш високі вимоги, що наближаються до стандартів світової практики. Змінюються взаємостосунки в системі «лікар-пацієнт», підвищуються професійні вимоги до медичних працівників одночасно зі збільшенням вимогливості пацієнта стосовно гідного ставлення до життя та збереженням своїх свобод.

Професія лікаря не лише предмет законодавчого врегулювання, але й повсякденного юридичного контролю. Медичний персонал в першу чергу повинен володіти стійкими гуманними переконаннями, які не дозволять вийти за норми етичної поведінки. Це є основним завданням біоетики.

Однією з головних умов досягнення успіху є довіра пацієнта. Щоб завоювати цю довіру недостатньо мати високі фахові знання, потрібно вміти знайти підхід до пацієнта, зрозуміти, про що саме потрібно його повідомити.

Пацієнта ознайомлюють (якщо це не суперечить деонтологічним нормам) з діагнозом, перебігом захворювання, обґрунтовують необхідність додаткових лабораторних та інструментальних досліджень. Необхідно попередити пацієнта про можливі побічні дії лікування, водночас підкреслюючи, що вони мало імовірні, але все ж з׳являються. Ознайомлюючи пацієнта з результатами лабораторних та інструментальних досліджень потрібно підкреслити, що ці результати не є абсолютними і їх треба оцінювати лише разом з даними традиційних методів дослідження. Пацієнту з важкими органічними захворюваннями потрібно лише навести ті відомості, які не спричинять психічної травми і одночасно переконають його в необхідності проведення рекомендованих додаткових досліджень та курсу лікування. Особливої уваги вимагають пацієнти, які змушені лікуватися протягом багатьох місяців. При цьому потрібно брати до уваги не тільки медичні, а й сімейні та виробничі обставини. Лише враховуючи ці обставини, можна дати рекомендації відносно реабілітації, зміни професії або місця проживання.

Бесіда із пацієнтом - це мистецтво, для оволодіння яким потрібні багаторічний досвід, висока фахова підготовка, уміння проникнути в його психологію. З одним потрібно проводити бесіду в співчутливому (особи з дуже вразливою психікою), з іншими - в емоційно-нейтральному (більшість пацієнтів із неврозами), з третіми - в імперативному тоні (особи із підвищеною навіюваністю).

Важливою біоетичною проблемою є співвідношення свободи пацієнта та опіці над ним те, що позначається терміном - патерналізм. Якщо пацієнт змушений дотримуватися режиму, дієти, приймати лікарські препарати протягом місяця і навіть року, то така ситуація потребує тісного контакту медичного персоналу та пацієнта. Цьому значною мірою сприятиме проста і переконлива, а головне, потрібна інформація, яку він одержить.

Дотримання біоетичних норм і засад в медицині, які дадуть змогу втілити у практичну медицину засади християнської моралі, що має позитивно вплинути на якість та ефективність лікування, діагностики, реабілітації та профілактики захворювань, підвищити рівень духовності, зберегти та зміцнити здоров'я і життя населення, зформувати духовну і інтелектуальну еліту України, без якої неможливо обійтися при розбудові цивілізованого суспільства .