Дальє А. В., к. держ. упр. Величко Л. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РОЗВИТОКПОДАТКОВИХ ІННОВАЦІЙ У ФІСКАЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ ДЕРЖАВИ

Впродовж останніх років в Україні помітними стали стрімкі тенденції розвитку фінансового ринку, які виявилися у появі нових фінансових інструментів. Крім цього, значно розширився перелік традиційних інструментів фінансового ринку, з’явилися деривативи, використання яких розширює інструментарій впливу держави на бізнес-процеси.

На думку Г. М. Азаренкової, існує залежність між фінансовими інноваціями, які використовуються для регулювання ринку реальних активів та тих, які застосовуються в умовах фінансового ринку [1].

Найбільш прибутковими фінансовими нововведеннями у нашій державі є всі ті, які пов’язані із державним боргом. Тому використання таких інновацій є прерогативою держави. До прикладу, такими інноваціями є ПДВ-облігації, які оформляються для компенсації експортерам ПДВ, якщо існує прострочена заборгованість.

ПДВ використовується в понад 140 країнах світу, оскільки майже завжди є головним інструментом збільшення дохідної частини бюджетів. Проте, у такій розвинутій країні як США ПДВ не застосовують. Також ПДВ відсутній в більшості маленьких держав, де майже не розвинене виробництво, а також у країнах, що багаті природними ресурсами у зв’язку з наявністю в них різноманітних джерел доходу.

Вплив ПДВ на ефективність фіскальної політики появляється в тому, що ПДВ-облігації у фіскальних рахунках відображаються як ПДВ-відшкодування живими грошима, хоча жодної копійки на це з бюджету не витрачається. Як наслідок, під час випуску ПДВ-облігацій занижується показник реальних надходжень до бюджету [2; 3].

Відповідно до Постанови № 368 облігації випускаються в недокументарній формі. Ставка дохідності складає 5,5 % річних.

Проте існують ризики в купівлі таких облігацій, які пов’язані із нестабільною економічною ситуацією.

Основними покупцями ПДВ-облігацій є

¾ вітчизняні банки,

¾ державні фонди,

¾ страхові компанії.

Згідно М.В. Леська [4], випуск ПДВ-облігацій зумовлює збільшення боргового навантаження на Державний бюджет у середньостроковій перспективі, погіршує платіжну дисципліну платників податків, порушує принцип нейтральності в оподаткуванні, іммобілізує кошти суб’єктів господарювання, знижує ліквідність активів, знижує рівень прибутковості активів, підвищує трансакційні витрати, пов’язані з податковим менеджментом.

Сучасні податкові інновації можуть активними інструментами фіскальної політики держави.

Для інвесторів, які купуватимуть такі облігації найкращим варіантом буде придбання фінансових дериватив на початкових етапах їх появи на ринку, оскільки існує ймовірність того, що їх першими будуть продавати суб’єкти господарювання із великим браком грошових коштів.

З огляду на вище викладене, очікувана дохідність купівлі таких фінансових інструментів може скласти 25 % річних, що є відносно великою ставкою у сучасних умовах ринку.

Крім цього, термін здійснення таких інвестицій може складати від 6 до 12 місяців, враховуючи момент виходу на ринок та момент фіксації торгівельного відсотку.

Також доцільно врахувати, що ризики невиплати є мінімальними, оскільки такі облігації гарантуються державою. До того ж ці фінансові інструменти є високоліквідними.

Тому використання податкових інновацій у фіскальній політиці держави є економічно виправданим.

Список використаних джерел:

1. Азаренкова Г. М. Фінансові інновації: напрямки застосування та досвід впровадження / Г. М. Азаренкова // Вісник Української академії банківської справи. – 2005. – № 2. – С. 28–32.

2. Вахновська Н. А. Сучасні податкові інновації як пріоритетна складова фінансового інжинірингу бізнес-процесів в Україні / Н. А. Вахновська, Л. І. Іщук, В. Г. Поліщук // Актуальні проблеми економіки. – 2015. – № 8 (170). – С. 337–342.

3. Лесько М. В. ПДВ-облігації та можливості гармонізації відносин між державою і платниками податків / М. В. Лесько // Ринок цінних паперів України. – 2012. – № 1–2. – С. 33–39.

4. Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 №368 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua