К. е. н. Горбач Л. М., Кобук А. Л.

Волинський інститут імені В. Липинського МАУП (Україна)

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК У СУЧАСНОМУ СВІТІ: ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ

Друга половина ХХ століття вважається періодом становлення інноваційної економіки, або економіки, що ґрунтується на знаннях, в якій знання є основним фактором економічного росту і розвитку. Основна увага зосереджена на інноваційному розвитку, який розглядається як процес необоротної закономірної зміни, викликаний розробкою і впровадженням інновацій.

Дослідженню інноваційного розвитку присвячені наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: В. В.Онікієнко, С. М. Ілляшенко, Я. Д. Вишнякова, С. П. Кисельова, Л. О. Куцеконь, Д. І. Кокурина та інших.

В результаті аналізу літературних джерел виявлено, що категорія «розвиток» розглядається з різних точок зору. В узагальненому вигляді розвиток розглядається як удосконалення системи (об’єкта), що полягає у підвищенні його життєздатності, збільшенні можливостей для подальшого функціонування, підвищенні адаптивності до зовнішніх і внутрішніх факторів. На думку одних, дослідників «розвиток» – це здатність будь-якої соціально-економічної системи змінювати свою структуру, а інших – виступати процесом [1, с. 95].

Інноваційний розвиток визначається як:

- «неперервний процес якісних змін у структурі виробництва або соціальної сфери в результаті створення, застосування та розповсюдження нових знань, машин, технологій» [2, с. 6–12];

- «процес господарювання, що спирається на безупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємств» [3, c. 23];

- неперервний процес впроваджуваних новинок, які ґрунтуються на нових інформаційних технологіях [4, с. 123].

Таким чином, інноваційний розвиток – це вдосконалення системи (об’єкта) на основі інновацій. Інноваційний шлях розвитку країни можливий за умови повсюдного впровадження інновацій, інвестицій та впровадження інноваційних процесів, як основи ринкового господарювання, зокрема формування структури виробництва та його технічної бази, вдосконалення систем управління [6, c. 57].

Тому інноваційно-інвестиційний шлях розвитку економіки країни є одним із пріоритетних напрямків економічної політики держави. Саме ця стратегія здатна забезпечити економічний та технологічний прориви, але на сьогодні перехід економіки на інноваційних шлях розвитку відбувається повільно, тому що існують певні перешкоди, які ми відобразили на рис. 1.

Рис. 1. Перешкоди переходу України до інноваційного типу розвитку

Наведенні, перешкоди, вимагають державної підтримки та стимулювання інноваційної активності. Означені деформації не сприяють швидкому поширенню інновацій. На думку Я. Д. Вишнякової, С. П. Кисельова [7], перспективними напрямками науково-технічного розвитку є інформаційно-комунікаційні технології, біотехнології, нано технології і технології новітніх матеріалів. Безумовними лідерами вважаються США, країни Західної Європи та Японія, до яких швидкими темпами наближається Китай, уряд якого вкладає чималі кошти у сферу науки і технологій.

Отже, інноваційний розвиток являє собою зміни, які спрямовані на оновлення та якісний ріст ефективності процесів або продукції, що супроводжується переходом на новий рівень системної організації. Основними підходами до вивчення сутності «інноваційного розвитку» є: предметно-технологічний, за яким інноваційний розвиток розглядається кінцевий результат наукової чи науково-технічної діяльності; функціональний, за яким інноваційний розвиток пов’язується із функціями створення, впровадження, поширення нововведень та реалізації інноваційних проектів.

Список використаних джерел:

1. Куцеконь Л. О. Методологічні засади інноваційного розвитку підприємств / Л. О. Куцеконь // Науковий вісник Національного університету біоресурсів природокористування України. – 2011. – № 168. – С. 194–198.

2. Онікієнко В. В. Інноваційна парадигма соціально-економічного розвитку України / В. В. Онікієнко, Л. М. Ємельяненко, І. В. Терон. – К. : РВПС НАН України, 2006. – 480 с.

3. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком : навч. посіб. / С. М. Ілляшенко. – Суми : Університетська книга, 2003. – 278 с.

4. Ланкастер К. Математическая экономика / К. Ланкастер. – М. : Сов. радио, 1972. – 464 с.

5. Баюра Д. О. Соціальне інвестування як вищий рівень корпоративної соціальної відповідальності / Д. О. Баюра // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук. праць. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. – № 24. – С. 212–218.

6. Вишняков Я. Д. Эколого-ориентированное инновационное развитие национальной экономики : моногр. / Я. Д. Вишняков, С. П. Киселева. – М. : ЦНИТИ «Техномаш», 2009.