Гвініашвілі Т. З., Чепурна Х. О.

Дніпропетровський націоналֺьний універсиֺтет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Світова економіка набула нової якості – глобального характеру. Глобалізована світова економіка визначає високу ступінь взаємодії і залежності між державами, галузями, підприємствами і поведінкою людей. Глобалізація породжує і посилює не тільки позитивні імпульси, але можливі збої і ризики економічного розвитку підприємств.

В умовах процесу глобалізації керівникам держав необхідно розуміти, які позитивні і негативні наслідки несе цей процес, як він впливає на розвиток країни, як в умовах глобалізованої світової економіки вийти з кризового стану з найменшими втратами і як приймати рішення на державному рівні в умовах зниження ролі національної держави. Слід визначити причини того, чому глобалізація сприяє більш високій економічній динаміці:

1) ефект масштабу, який дає міжнародна торгівля, тобто зниження витрат виробництва на одиницю продукції внаслідок збільшення завдяки експорту масштабів виробництва;

2) ефективність вкладу людського і фінансового капіталу;

3) підвищення кваліфікації працівників, залучених до всесвітнього обміну.

Але підвищення економічної динаміки відбувається не автоматично та не завжди. Треба відрізняти, що і від чого залежить в нових умовах, раціонально використовувати економічні знання, розуміти, що несе за собою глобалізація. Не всі з вигодою скористаються нею, але в загальному результаті вона дасть світовому господарству можливість швидкого зростання.

Незважаючи на всі переваги і недоліки, можливості та загрози, глобалізація, вигідна для людства, є своєрідною економічною і політичною грою, в якій стикаються могутні інтереси. Тому за умов сучасної світової економічної обстановки для нашої країни необхідно обрати правильний курс, основний акцент якого повинен бути спрямований на розвиток промислового сектора.

Сьогодні провідні країни будують економіку, ґрунтуючись на інноваціях, просуваючи в маси ідеї необхідності генерування, використання та поширення знань. Тобто формується нова модель розвитку економіки держави, економіка, що заснована на знаннях і інноваціях, до якої прагнуть країни, що розвиваються. Для досягнення і ефективного застосування такої моделі на Україні, важливо здійснити аналіз помилок, з якими зіткнулася наша держава при реалізації інших економічних моделей, щоб не повторювати їх знову.

Таким чином, бізнесу і державі необхідно пристосовуватися до сформованих економічних умов. Підприємствам також доведеться адаптуватися в залежності від їх рівня інноваційного розвитку та стагнації економіки, що веде за собою зростання цін постачальників [1, с. 259].

У період 2010–2013 рр. в рамках обраного курсу на побудову інноваційної моделі економіки, багато промислових підприємств в рамках федеральних і регіональних програм розвитку проводили модернізацію виробничих потужностей, отримували патенти і ліцензії з метою підвищення рівня інноваційної активності. Але не всі підприємства змогли повністю провести модернізацію виробництва, виражену в закупівлі потужного обладнання. І в першу чергу це пов’язано з тим, що вітчизняні підприємства у 2010 р. мали дуже низький рівень інноваційної активності в порівнянні з іншими країнами [2].

По-друге, незавершеність процесу модернізації виробництва підприємств пов’язана з невідповідністю заходів з підтримки інновацій економічної політики держави, що і визначало низький попит на інновації.

По-третє, на інноваційну діяльність підприємств особливий вплив чинить їх галузева приналежність. Вона в значній мірі створює привабливість інновацій для приватних, вітчизняних і іноземних інвесторів. За інших умов саме фактор галузевої приналежності підвищує привабливість інвестицій. Майбутнє галузей промисловості, структурні зміни і переорієнтація на інноваційний розвиток багато в чому визначають: рівень попиту на продукцію цих галузей на внутрішньому і зовнішньому ринках; пріоритетність розвитку галузі для країни; наявність інновацій в галузях на сучасному етапі розвитку; потенціал розвитку галузей; наявність природних ресурсів тощо [3, с. 49]. Отже, для досягнення успіху в переході економіки України на інноваційний шлях розвитку необхідні такі заходи:

- підвищення конкурентоспроможності та експортного потенціалу високотехнологічних галузей на основі впровадження передових технологій;

- розробка перспективних технологій, формування нових ринків;

- адаптація сучасних технологій під міжнародний ринок;

- технологічна модернізація інфраструктурного сектора;

- підвищення ефективності, зниження ресурсоємності.

Таким чином, одним з факторів економічного розвитку країни є успішне функціонування підприємств, яке в сучасних умовах передбачає виробництво інноваційної продукції і технологій, здатних скласти конкуренцію на міжнародному ринку. Створення інноваційної моделі економіки неможливо без залучення всіх галузей народного господарства на шляху за лідерськими позиціями або хоча б залучення їх до процесу розвитку, оновлення та модернізації виробництва.

Список використаних джерел:

1. Гринько Т. В. Проблеми та перспективи інноваційного розвитку вітчизняних підприємств сфери послуг / Т. В. Гринько, О. С. Максімчук // Проблеми економіки. – 2015. – № 1. – С. 255-260.

2. Державна служба статистики України: Наукова та науково-технічна діяльність [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/ operativ2005/ni/indrik/2010.html

3. Подрєза С. М. Особливості та проблеми побудови інноваційної стратегії в системі стратегічного розвитку підприємства / С. М. Подрєза, О. В. Кам’янецька // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 7. – С. 48–52.