Клименко А. О., Стрепетова А. М., Тімар І. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ КРАЇНИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ

Економіка всякої держави являє собою основу діяльності того чи іншого суспільства, Ніхто не буде заперечувати, що для забезпечення стрімкого (чи успішного) економічного підйому та гідного існування громадян в суспільстві необхідно зробити правильний вибір економічної моделі розвитку країни.

Для сучасної екстремальної економічної ситуації в нашій країні одним з найголовніших способів поліпшення ситуації є вивчення економічного «досвіду» інших, більш розвинутих країн світу. При цьому повинні бути враховані особливості українського менталітету, геополітичного положення, національного устрою та ін.

З великої кількості економічних моделей важко виділити якусь одну і найкращу. Над вирішенням цієї проблеми працювало і працює багато економістів як в Україні, так і за її межами – А. Гальчинський, Л. Корнійчук, С. Мочерний, Л. Бальцерович, А. Бузгалін, Д. Норт, А. Ослунд та ін. [1–6].

Взагалі економічні моделі у світі розділяють і називають за місцем їх функціонування. Наприклад, японська у Японії, французька – у Франції, американська – у США і т. д. Жодна з них не може бути ідеальною і тим більше панацеєю для нашої країни, тому що кожна має якісь позитивні риси і якісь недоліки. Так, у Швеції велику частку (до 60–70 %) витрат своїх громадян на навчання у школі і професійну орієнтацію бере на себе бюджет країни. Таким чином підтверджується теза про найбільшу у світі соціальну орієнтованість шведської економічної моделі. Американська модель економіки навпаки, найменш соціально орієнтована, тому що дуже малий відсоток коштів іде на соціальні програми, проте дуже багато грошей витрачається на оборону своєї країни та допомогу іншим країнам світу (економічну, політичну, благодійну, воєнну і т. д.). При цьому американські громадяни платять податків значно менше ніж, наприклад, їх колеги по НАТО – громадяни Німеччини та Франції. Дуже багато американських соціальних програм фінансується із різноманітних недержавних фондів, що викликає позитивні відгуки своїх громадян і створює привабливий імідж всієї країни за кордоном. Французьке суспільство взяло на озброєння модель економіки дуже схожу на шведську і трохи доповнило її своїми реаліями. Але на жаль не досягли такого ефекту як у Швеції. Дуже збалансовану модель розвитку має японська держава, при якій як маленькі бізнес-структури, так і великі транснаціональні компанії свою господарську діяльність строго регламентують і підпорядковують національній ідеї.

За висновками українських ведучих економістів жодна з представлених економічних моделей для нашої країни не підходить. Цю думку підтверджує досвід всіх українських урядів, які на протязі чверть століття так і не побудували ефективну модель економіки. У сьогоденні української економіки, на жаль, функціонує одночасно три моделі економічного розвитку – державного соціалізму, державно-монополістичного капіталізму і народного капіталізму [2; 3]. В жодній країні Європи не має такого «букету» в економіці. Це наше українське «ноу-хау», і ми можемо тим пишатись, і не більше. Тому що поєднання трьох економічних моделей не дає українським підприємствам і підприємцям можливості «дихати на повні груди». Кожній із зазначених моделей притаманне своє ідеологічне підґрунтя, модель влади, характер розвитку, способи реалізації, управлінські функції, носії, прибічники і супротивники.

Модель державного соціалізму має своїм фундаментом державну власність. Держава виступає у ролі володаря і диктатора, що керує всіма економічними процесами у країні. Ця модель дісталася нам у спадщину від радянської держави, складовою частиною якої була Україна. Застосування моделі державного соціалізму можливе у разі розвитку державної долі власності та державного сектора економіки. Тобто це економічна модель країни «вчорашнього дня».

Дві інші економічні моделі не мали права на існування в радянському суспільстві, тому що побудовані на антагоністичному принципі експлуатації людини людиною. Так державно-монополістична модель базується на провідній ролі в суспільстві різноманітних олігархічних груп, які монополізували державну власність і спеціалізуються переважно на експорті сировини ( нафта, газ, руда, вугілля та ін.). Легко можна навести приклади володарів таких олігархічних угрупувань в Україні. Протягом історії суверенної України можна побачити як, приходячи до влади, один олігархічний клан змінює інший, захоплюючи і перерозподіляючи державну власність. Цей процес триває і донині. Модель державно-монополістичного капіталізму становить найбільшу загрозу для нашої держави, тому що її суть базується на нерівноправності суспільства з притаманними йому принципами корупції та антиморалі і обов’язково приведе до збідніння більшої частини населення. Саме існування такої моделі розвитку в країні дозволяє незалежним експертам більшості міжнародних організацій вважати Україну однією з найкорумпованіших країн у Європі.

На наш погляд, найбільш передовою та сучасною є третя модель економічного розвитку – модель народного капіталізму. Характерними рисами цієї моделі є:

- знищення передумов для існування в Україні державно-монополістичної економічної моделі, тобто боротьба з олігархією;

- створення великої кількості малих та середніх приватних підприємств, тобто збільшення вільної конкуренції;

- забезпечення економічних відносин між суб’єктами господарювання на принципах відкритої конкуренції, тобто війна з корупцією;

- введення спрощеної і більш прогнозованої моделі оподатковування.

Економічна модель народного капіталізму має велику кількість прихильників серед найвищого політикума України, які розуміють, що іншого шляху в держави немає. Проте рух в цьому напрямі штучно гальмується пануючими і змінюючими один одного в Україні фінансово-олігархічними кланами.

На наш погляд, найбільш прийнятною для потреб українського суспільства може бути економічна теорія Л.Бальцеровича [1], оформлена у польську економічну модель. Великим плюсом цієї моделі для України є спорідненість наших народів, їх близький менталітет, схожі стартові економічні умови. Час її використання показав, що польське суспільство правильно оцінило можливості свого піонера-євроекономіста, довіривши йому проведення реформ у своїй країні.

Список використаних джерел:

1. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация: очерки на рубеже епох / Л. Бальцерович. – М. : Наука, 1999. – 352 с.

2. Башнянина Г. І. Економічні системи : моногр. ; Т. 1 / за ред. д. е. н., проф. Г. І. Башнянина. – Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. – 484 с.

3. Історія економічних учень : підруч. / Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. та ін. ; за ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. – К. : КНЕУ, 2001. – 564 с.

4. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження / С. В. Мочерний. – Львів : Світ, 2001. – 416 с.

5. Норт Д. Інституції. Інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт. – К. : Основи, 2000. – 198 с.

6. Ослунд А. Строительство капитализма: Рыночная трансформация стран бывшего советского блока ; пер. с англ. Н. А. Ранневой, А. Ю. Молоканова / А. Ослунд ; под ред. И. М. Осадчей. – М. : Логос, 2003. – 720 с.