К. е. н. Конащук В. Л., к. е. н. Шляга О. В., Бобко Н. А.

Запорізька державна інженерна академія (Україна)

ДЕЯКІ АСПЕКТИ АДАПТАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ДО ІННОВАЦІЙНОГО ШОКУ

Тематика інноваційного розвитку є достатньо всебічно й багатоаспектно опрацьованою вітчизняною економічною та управлінською наукою. Але абсолютна більшість наукових робіт у сфері інноватики зосереджена на проблемах активізації інноваційної діяльності українських підприємств, формування стратегії інноваційного розвитку національної економіки, збереження й розвитку науково-технологічного потенціалу тощо [1; 2]. Натомість світова практика вказує на розгортання технологічних проривів вибухового характеру, що докорінно змінять характер виробництва й соціально-економічних відносин. Фактично найближчим часом (протягом двох – п’яти років) економіки найрозвинутіших країн отримають надпотужний інноваційний шок, до якого навіть вони не готові. Що вже казати про українську економіку, застряглу в індустріальній епосі, в якій її намагається агресивно утримати колишня метрополія.

Отже, що ми розуміємо під інноваційним шоком? Адже проривні інновації завжди руйнували чи радикально трансформували існуючі ринки, створюючи нові («творче руйнування» за Й. А. Шумпетером [3]). Але сьогодні мова йде про кілька напрямів прогресу, по кожному з яких певна сукупність технологій, що розвиваються експоненціально, у симбіозі з використанням удосконалених чи якісно нових бізнес-моделей, формують нову соціально-економічну реальність. І ця реальність вже не буде тією чи іншою мірою ліберальною ринковою економікою або певною мірою дирижистською ринковою економікою. Ринок і фірма, домінуючі останні майже 300 років форми і способи суспільного виробництва, через дію своїх основних механізмів конкуренції і максимізації ефективності породжують технологічні лайфхаки, що нівелюють їх домінантність. Натомість, цілий ряд нових соціально-економічних явищ, таких як краудфандинг, краудсорсинг, криптовалюта, свідчать про народження суспільно-економічних функціоналів, що визначатимуть нову реальність – мереживної економіки, проектної економіки, децентралізовано-кооперованої економіки (елементами й підсистемами яких будуть ринки і фірми).

Страх перед цією невідомою реальністю породжує реакцію архаїзації у цілих суспільств, причому в найрозвинутіших країнах. З огляду на цю реакцію президенти й уряди навіть провідних країн світу, економіки яких є потужними драйверами глобального розвитку, проголошують нову еру протекціонізму, захисту національних виробників і ринків, згортання економічної глобалізації. Але президенти й уряди навіть найпотужніших держав світу вже не визначають майбутнє своїх країн і світу в цілому. Його визначають такі люди, як Ілон Маск, Білл Гейтс, Марк Цукерберг та інші. Людство фактично стоїть на порозі технологічної сингулярності, що породжуватиме соціально-економічну сингулярність. І зупинити це неможливо.

Розглянемо анатомію інноваційного шоку на прикладі технологій електромобіля, Li-on накопичувачів енергії, безпілотного автомобіля [4].

Кілька років тому електромобіль був дуже недешевою екзотикою. Сьогодні компанія «Tesla» постачає електромобіль «Model S» за 34 тис. дол., має попереднє замовлення на 1 млрд дол., а в 2019 р. обіцяє вдосконалений аналог за 20 тис. дол. Це практично ціна бензинового аналогу. Але «Model S» кращий за бензиновий аналог. Точніше, він найкращий з усіх будь-де і будь-коли випущених автомобілів планети з гарантією практично безкінечного пробігу, практично нульовою вартістю обслуговування (двигун і трансмісія «Model S» мають всього 18 рухомих частин на відміну від 2000 у бензинового автомобіля) і експлуатаційними витратами, співмірними з експлуатаційними витратами бензинового аналога за умови, якщо би нафта коштувала 10 дол. за барель. А застосування Li-on накопичувачів енергії (основи електромобіля) в сонячній енергетиці гарантує подальше радикальне зниження цих витрат. І «Model S» є безпілотником на 90м% вже зараз.

У 2012 році компанія «Google» представила безпілотний автомобіль вартістю 150 тис. дол., причому 70 тис. дол. з них коштував лідар (власне, ґаджет, що пілотує автомобіль). У 2013 році ця ж компанія представила нове покоління лідарів вартістю 10 тис. дол., у 2015 – наступне покоління лідарів за 1 тис. дол. Сьогодні «Google» пропонує лідар за 90 дол. розміром не більший за наручний годинник. За обережними прогнозами, з 2025 р. всі вироблені автомобілі будуть безпілотними електрокарами, а поєднання цих технологій з бізнес-моделями типу «Uber» дозволить людству відмовитися від автомобіля-власності на користь автомобіля-сервісу.

Аналогічно вибуховим є розвиток і інших технологій – сонячної енергетики (в 2030 р. покриватиме понад 80м% потреб людства за песимістичними прогнозами), 3D принтування, штучного інтелекту, змішаної і доповненої реальності, робототехніки, біотехнологій, технологій імплантації й транс гуманізму, зрештою нано-технологій (що невідворотно породять піко- і фемто-технології). Симбіоз технологічних пучків з просунутими бізнес-моделями сформує необмежений децентралізований доступ до над дешевих енергії, комунікації, можливостей управління здоров’ям тощо з незрозумілими соціально-економічними наслідками.

З огляду на це, успішними в перспективі будуть нації і країни, що забезпечать ефективні механізми адаптації до цих змін. Україна має можливість використати досвід інших країн для побудови таких механізмів, врахувати чужі помилки та максимально ефективно реалізувати власний потенціал. Для цього необхідно вже сьогодні почати вирішувати наведені нижче та інші завдання:

1) у науково-методологічному аспекті – необхідно теоретично опрацьовувати концепти і бачення майбутньої соціально-економічної організації суспільства (мереживна економіка, проектна економіка тощо);

2) у аспекті формування стратегій економічного розвитку – необхідно формувати програми, проекти, стратегії розвитку, визначати їх пріоритети на всіх рівнях з урахуванням провідних технологічних трендів. Наприклад, треба повністю оновити чинну «Енергетичну стратегію» на основі розвитку відновлювальної енергетики, енергозбереження, технологій акумулювання енергії, модернізації енергосистеми, в т. ч. до умов децентралізованої генерації, забезпечення безпеки функціонування атомної генерації та поетапної відмови від теплової генерації;

3) у аспекті формування стратегій соціального розвитку – необхідно, зокрема, врахувати масштабне вивільнення робочої сили зі сфери виробництва у середньостроковій перспективі і, відповідно, планувати пріоритетний розвиток сфери послуг для пом’якшення негативних наслідків такого вивільнення у короткостроковій перспективі, а також створення передумов для впровадження виплати безумовного гарантованого доходу у довгостроковій перспективі.

Список використаних джерел:

1. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика : моногр. / за ред. Л. І. Федулової. – К. : Основа, 2005. – 552 с.

2. Інноваційний розвиток промисловості України / Волков О. І., Денисенко М. П., Гречан А. П. та ін. ; за ред. О. І. Волкова, М. П. Денисенка. – К. : КНТ, 2006. – 648 с.

3. Шумпетер И. Теория экономического развития / И. Шумпетер. – М. : Прогресс, 1982. – 453 с.

4. Будущее уже наступило [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://argumentua.com/stati/budushchee-uzhe-nastupilo