Смирнова Т. А., Петренко Н. А.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ІНЖИНІРИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У
СВІТІ: СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
Під інжинірингом розуміють
інженерно-консультативні послуги, а також роботи дослідницького, проектно-конструкторського,
розрахунково-аналітичного характеру, а це
підготовка різноманітних бізнес-планів та надання рекомендацій щодо
керування виробництвом та його організації [1].
Вивчаючи теорію та практику
інжинірингу, можна звернути увагу на те, що в основному виконання найбільшої
кількості інжинірингових проектів зосереджена в економічно розвинутих країнах Європи, Північної Америки і Азії [2].
Найбільшу частку світового
ринку інжинірингу (а це до 75 %) має будівельний інжиніринг, 10 % припадає на
технологічний інжиніринг та консультаційний інжиніринг має частку приблизно 5 %.
Інжинірингова фірма – це
фірма, яка має за спеціалізацію надання
послуг інжинірингу. Ці фірми мають
статус формально незалежних, вони мають змогу не тільки надавати послуги
одночасно в кількох сферах, але й залучати до виконання завдань різних
постачальників обладнання, різні підрядні фірми.
Розвиток інжинірингу припадає на 1970–1980-ті
роки. Тоді його стали розглядати вже не тільки в межах однієї країни, а у
міжнародних [3].
Глобальний ринок
інжинірингових послуг на сучасному етапі розвитку характеризується наступними
тенденціями:
1. Прагнення до розширення сфери панування великих
транснаціональних компаній, що користуються наданням технічних послуг як одним
із способів вторгнення в економіку інших країн.
2. Конкуренція, що загострюється на
інтернаціональному ринку та примушує
інжинірингові компанії розшукувати нові напрями.
3. Збільшується
використання інжинірингових центрів з низькими витратами у країнах, що
знаходяться на стадії розвитку, наприклад в Індії.
4. Інжинірингові організації
збільшуються у розмірах, відбувається
процес поглинань [4].
Найбільш відомою з організацій,
що надають інжинірингові послуги, є «Construction Industry Institute». Вона провела
понад 280 інжинірингових досліджень і знайшла немало гарних прийомів закупівель
для капітальної забудови, реалізує різні навчальні програми. Інститут має в своєму
розпорядженні надпотужну базу щодо понад 2000 проектів із бюджетом 110 млрд дол. США [5].
Іноземний інжиніринг має
відміну від вітчизняного у підходах до виконання робіт під час надання
інжинірингових послуг. В практиці економічно розвинутих країн більша кількість
інжинірингових проектів виконується за активної співпраці інжинірингових фірм
та замовників інжинірингових послуг. Цікаво, що замовники інжинірингових послуг
мають змогу вимагати заміни персоналу виконавця, а також зміни умов здійснення
робіт. Натомість Україні властивий зовсім інший рівень співпраці для
вітчизняних інжинірингових організацій. Частіше за все замовники дають завдання, через певний
проміжок часу одержують від виконавця результат і оплачують працю. Тобто, в
основному замовники не втручаються у роботу виконавців під час здійснення
інжинірингових проектів.
В Україні ж рівень
активності інжинірингових компаній є низьким, а проектні рішення в основному
приймаються без відповідного техніко-економічного обґрунтування.
Компанії, що надають
інжинірингові послуги, в економічно розвинутих країнах мають дуже потужні творчий
і науково-технічний потенціал, а також здатні виконати інжинірингові проекти
«під ключ». В Україні ж не усі суб’єкти підприємницької діяльності, які
називають себе інжиніринговими, реально є такими. Значна їхня частина
спеціалізуються лише на наданні окремих послуг, що входять до складу
інжинірингу.
Закордонні інжинірингові
фірми мають у розпорядженні сформовану досить сильну інформаційну базу щодо
постачальників технологій та обладнання, на високому рівні готують проектне
фінансування усіх необхідних робіт в межах інжинірингу, сучасне спеціалізоване
програмне забезпечення, здійснюють за необхідності швидке формування проектних
груп, займаються постійним моніторингом кожної стадії проекту тощо [3].
Отже, інжиніринг є
змістовним методом підвищення ефективності вкладених грошей в об’єкт. Він вважається формою експорту
послуг (передача знань, технології і досвіду) із країни-виробника до країни-замовника.
Досліджено, що на кон’юнктуру ринку інженерно-консультаційних послуг мають
вплив такі чинники, як об’єм державних і приватних інвестицій,
науково-технічний прогрес та наявність вільного капіталу. Провідними
тенденціями розвитку інжинірингу є автоматизація найбільшої припустимої
кількості процесів, зрощування інжинірингу і виробництва та концентрація
прибутку в комп’ютерному інжинірингу.
Список використаних джерел:
1.
Загородній А. Г.
Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. – Львів : Вид-во Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2005. – 714 с.
2.
Офіційний сайт Конференції
ООН з торгівлі та розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unctad.org
3.
Кондратьев В. Даешь инжиниринг! Методология организации
проектного бизнеса : навч. посіб. / В. Кондратьев, В. Лоренц. – М. : Эксмо, 2007. – 446 с.
4.
Румянцев А. П., Коваленко
Ю. О. Світовий ринок послуг : навч. посіб. / А. П. Румянцев, Ю. О. Коваленко. – К. : Центр
навчальної літератури, 2006. – 456 с.
5.
Офіційний сайт Construction Industry Institute (CII) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.constructioninstitute.org