Смирнова Т. А., Петренко Н. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ІНЖИНІРИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У СВІТІ: СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Під інжинірингом розуміють інженерно-консультативні послуги, а також роботи дослідницького, проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного характеру, а це підготовка різноманітних бізнес-планів та надання рекомендацій щодо керування виробництвом та його організації [1].

Вивчаючи теорію та практику інжинірингу, можна звернути увагу на те, що в основному виконання найбільшої кількості інжинірингових проектів зосереджена в економічно розвинутих країнах Європи, Північної Америки і Азії [2].

Найбільшу частку світового ринку інжинірингу (а це до 75 %) має будівельний інжиніринг, 10 % припадає на технологічний інжиніринг та консультаційний інжиніринг має частку приблизно 5 %.

Інжинірингова фірма – це фірма, яка має за спеціалізацію надання послуг інжинірингу. Ці фірми мають статус формально незалежних, вони мають змогу не тільки надавати послуги одночасно в кількох сферах, але й залучати до виконання завдань  різних постачальників обладнання, різні підрядні фірми.

Розвиток інжинірингу припадає на 1970–1980-ті роки. Тоді його стали розглядати вже не тільки в межах однієї країни, а у міжнародних [3]. 

Глобальний ринок інжинірингових послуг на сучасному етапі розвитку характеризується наступними тенденціями:

1.  Прагнення до розширення сфери панування великих транснаціональних компаній, що користуються наданням технічних послуг як одним із способів вторгнення в економіку інших країн.

2. Конкуренція, що загострюється на інтернаціональному ринку та примушує інжинірингові компанії розшукувати нові напрями.

3.   Збільшується  використання інжинірингових центрів з низькими витратами у країнах, що знаходяться на стадії розвитку, наприклад в Індії.

4. Інжинірингові організації збільшуються у розмірах, відбувається процес поглинань [4].

Найбільш відомою з організацій, що надають інжинірингові послуги, є «Construction Industry Institute». Вона провела понад 280 інжинірингових досліджень і знайшла немало гарних прийомів закупівель для капітальної забудови, реалізує різні навчальні програми. Інститут має в своєму розпорядженні надпотужну базу щодо понад 2000 проектів із бюджетом 110 млрд дол. США [5].

Іноземний інжиніринг має відміну від вітчизняного у підходах до виконання робіт під час надання інжинірингових послуг. В практиці економічно розвинутих країн більша кількість інжинірингових проектів виконується за активної співпраці інжинірингових фірм та замовників інжинірингових послуг. Цікаво, що замовники інжинірингових послуг мають змогу вимагати заміни персоналу виконавця, а також зміни умов здійснення робіт. Натомість Україні властивий зовсім інший рівень співпраці для вітчизняних інжинірингових організацій. Частіше за все замовники дають завдання, через певний проміжок часу одержують від виконавця результат і оплачують працю. Тобто, в основному замовники не втручаються у роботу виконавців під час здійснення інжинірингових проектів.

В Україні ж рівень активності інжинірингових компаній є низьким, а проектні рішення в основному приймаються без відповідного техніко-економічного обґрунтування.

Компанії, що надають інжинірингові послуги, в економічно розвинутих країнах мають дуже потужні творчий і науково-технічний потенціал, а також здатні виконати інжинірингові проекти «під ключ». В Україні ж не усі суб’єкти підприємницької діяльності, які називають себе інжиніринговими, реально є такими. Значна їхня частина спеціалізуються лише на наданні окремих послуг, що входять до складу інжинірингу.

Закордонні інжинірингові фірми мають у розпорядженні сформовану досить сильну інформаційну базу щодо постачальників технологій та обладнання, на високому рівні готують проектне фінансування усіх необхідних робіт в межах інжинірингу, сучасне спеціалізоване програмне забезпечення, здійснюють за необхідності швидке формування проектних груп, займаються постійним моніторингом кожної стадії проекту тощо [3].

Отже, інжиніринг є змістовним методом підвищення ефективності вкладених грошей в об’єкт. Він вважається формою експорту послуг (передача знань, технології і досвіду) із країни-виробника до країни-замовника. Досліджено, що на кон’юнктуру ринку інженерно-консультаційних послуг мають вплив такі чинники, як об’єм державних і приватних інвестицій, науково-технічний прогрес та наявність вільного капіталу. Провідними тенденціями розвитку інжинірингу є автоматизація найбільшої припустимої кількості процесів, зрощування інжинірингу і виробництва та концентрація прибутку в комп’ютерному інжинірингу.

Список використаних джерел:

1. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. – Львів : Вид-во Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2005. – 714 с.

2. Офіційний сайт Конференції ООН з торгівлі та розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unctad.org

3. Кондратьев В. Даешь инжиниринг! Методология организации проектного бизнеса : навч. посіб. / В. Кондратьев, В. Лоренц. – М. : Эксмо, 2007. – 446 с.

4. Румянцев А. П., Коваленко Ю. О. Світовий ринок послуг : навч. посіб. / А. П. Румянцев, Ю. О. Коваленко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 456 с.

5. Офіційний сайт Construction Industry Institute (CII) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.constructioninstitute.org