Соболєва А. В., Рябик Г. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

Проблеми інноваційного розвитку металургійних підприємств в Україні

На сьогоднішній день економіка України знаходиться в кризовому стані. Головною причиною є спад виробництва в промисловості країни та гірничо-металургійному комплексі, зокрема. Наслідком такої кризи є зниження експорту української металопродукції та значною мірою знизились обсяги грошових надходжень до країни. Враховуючи, що металургійна галузь є однією з провідних галузей економіки України, що забезпечує 27 % ВВП країни та приносить близько 40 % валютних надходжень, то відповідно, головним стратегічним завданням постає аналіз наявних проблем та пошук шляхів перспективного розвитку металургійних підприємств України [1].

Дослідженню перспективам розвитку металургійних підприємств присвячено праці таких українських дослідників, як: Я. А. Громова, Є. В. Афанасьєв та В. Я. Нусінов, В. Л. Мазур, І. В. Заблодська та інші.

В наукових працях згаданих вище авторів основне спрямування робиться на інноваційний розвиток гірничо-металургійної галузі України в цілому, реконструкції металургійних підприємств або оновлення застарілого обладнання, зосереджені на проблемах матеріало-сировинної бази та проблемах на ринках збуту металобрухту. Безумовно, це важливо, проте для вирішення зазначених проблем в країні, необхідно здійснити аналіз світових тенденцій та потреб для подолання кризових явищ на металургійних підприємствах та країні в цілому в умовах євроінтеграції та пост воєнному періоді.

Незацікавленість інвесторів в інвестуванні коштів у металургійні підприємства України спричинено тим, що в Україні й до сьогодні панують застарілі технології виплавки сталі, а саме: мартенівський та конверторний.

Через воєнне становище на території Донбасу на сьогоднішній день виникла проблема з постачанням сировини, особливо це стосується вугілля та природного газу, які є основними видами сировини при виробництві металопродукції. В умовах кризового стану з постачання газу та тарифами на нього, такий спосіб виплавки металу стає не тільки не прибутковим, а й непривабливим для залучення коштів інвесторами.

Наприклад, витрати на виробництво мартенівської сталі перевищують витрати на виробництво конвертерної та електросталі на 15 %. При цьому, забруднення атмосфери шкідливими речовинами при виробництві зазначеного виду сталі на 40 % перевищують викиди при виробництві конвертерної та електросталі. З парниковими газами ситуація ще гірша.

З-за проблем з постачанням сировини при використанні застарілих методів виплавки сталі, з’явилась нова проблема, закриття металургійних підприємств. Із повідомлення «Інтерфакс-Україна», стало відомо, що «в даний час не працюють Єнкіївський металургійний завод і його Макіївська філія, Алчевський меткомбінат, Донецький електрометалургійний завод (ДЕМЗ) і Донецький металопрокатний завод (ДМПЗ)». Все це відчутно погіршило і так досить не найкращий стан виробництва та експорту металопродукції [4].

Для просування української металопродукції на світовий ринок, насамперед, необхідна фінансова підтримка закордонних інвесторів.

Більшість експертів, як українських, так і за- рубіжних прогнозують збільшення виробництва металопродукції на 4%, незважаючи на невдалий старт у 2015р. Серйозних кроків від інвесторів варто очікувати в 2016-2018 р. До цього часу військово-політичний конфлікт має врегульовуватися [5].

За таких умов українській промисловості необхідно докласти чимало зусиль для зміцнення своїх позицій на світовому ринку. Для цього необхідно, як відзначають експерти, покласти всі сили на реконструкцію таких промислових центрів України як Дніпропетровськ і Харків. Ці два центри здатні забезпечити металопродукцією не тільки потреби України, а й потреби провідних країн Європи, які зацікавлені українських металоконструкціях [2].

Відповідно, головним завданням українських метало-виробників, сьогодні, є адаптація продукції металургійних підприємств до систем якості європейських стандартів, упровадження менш енергомісткої технології виробництва та сучасних систем охорони довкілля, сертифікацію продукції, створення позитивного іміджу держави-виробника продукції, удосконалення моделі реалізації металургійної продукції України згідно з потребами споживачів на світових ринках. Для реалізації поставленого завдання необхідне запровадження систематизації та класифікації проблем адаптації підприємств металургійної галузі до ринкових умов господарювання, що дозволить виокремити, проаналізувати, розмежувати на складові та швидко вирішити їх [3].

Отже, подолання вказаних проблем діяльності металургійної галузі допоможе налагодити не тільки експорт вітчизняної металопродукції, а й стабілізувати економічне становище країни.

Список використаних джерел:

1. Афанасьєв Є. В. Стратегічні напрямки гірничо-металургійного комплексу щодо вирішення завдань загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України / Є. В. Афанасьєв, В. Я. Нусінов // Ефективна економіка. – 2013. – № 5.

2. Мазур В. Л. Із металевим брязкотом / В. Л. Мазур // газета «Джерело тижня». – 2016. – № 8.

3. Розвиток металургійного виробництва в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrbanks.info/article/ Perspektivy-razvitiya-metallurgicheskoy-promyshlennosti-v-Ukraine.html.

4. Україна скоротила виплавку сталі на 29 % [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/ news/2015/03/2/531668/

5. Заблодська І. В. Модернізація промислового сектора, як стратегічний напрямок розвитку економіки регіону / І. В. Заблодська, О. Ю. Кудріна // Ефективна економіка. – 2016. – № 2.