Цюгро В. Ю., к. е. н. Кучеренко С. К.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

Особливості розвитку стратегічного потенціалу підприємства

Трансформація вітчизняної економіки, її розвиток вимагають є від економічних суб’єктів якісних управлінських дій. Але нині сукупність їх компетентностей обмежується стандартними підходами до управління, а тому виникає необхідність пошуку нових здатностей і можливостей, які б забезпечували розвиток суб’єктів господарювання, що в сукупності визначають їх потенціал.

Оцінити повною мірою стратегічний потенціал підприємства можна тільки після того, коли будуть отримані результати, оцінені їхня форма й корисність. Для управління процесами розвитку стратегічного потенціалу необхідно сформувати систему формальних і неформальних критеріїв, що дають змогу визначити їхню ефективність. Основні складові процесів розвитку стратегічного потенціалу: цілі, можливості й здатності, компетенції, результати – конкурентні переваги товару або послуги. Відповідно до цілей, критеріями реалізації цих складових є: рівень досягнення цілей; ступінь дослідження джерел конкурентних переваг; порівняно висока ефективність реалізації процесів діяльності підприємства, ступінь цінності товару або послуги для покупців, імовірність збільшення доходів.

Оцінюючи кожну складову процесів розвитку стратегічного потенціалу, можна контролювати й регулювати ці процеси. Під час аналізу й оцінювання проявляються основні властивості стратегічного потенціалу. Як найбільш значущу із всіх властивостей (адаптивності, достатності, надійності й ін.), виділяють властивість гнучкості. Цілісність потенціалу підприємства припускає єдність його властивостей, процесів, зв’язків, суперечностей і тенденцій розвитку. Тому всі властивості потенціалу взаємообумовлені й взаємозалежні між собою. Адаптивність підприємства відображує стан процесів розвитку підприємства та є складною властивістю, що поєднує в собі: гнучкість, що проявляється в організації та розумовій діяльності персоналу підприємства; мобільність, яка характеризує процеси переміщення ресурсів підприємства; стабільність та послідовність, яка обумовлює соціальну політику підприємства; безперервність, що передає характер процесів навчання та розвитку працівників підприємства; стійкість, що проявляється в положенні підприємства на ринку.

Гнучкість у теорії й практиці управління визнана як позитивна характеристика, тому що наявність цієї властивості забезпечує узгодження між елементами в системі й системи з її оточенням. Позначаючи форми гнучкості трудового потенціалу підприємства, варто виходити з його суті й двоїстої функції – суб’єкта й об’єкта виробництва, що представляє собою можливу кількість і якість праці, яким розпоряджається трудовий колектив при цьому рівні функціонування й розвитку підприємства. Рівень і характер розвитку трудового потенціалу підприємства обумовлений як властивостями й взаємозв’язком його компонентів, так і здатністю управляти ними. Ступінь гнучкості трудового потенціалу підприємства визначається не тільки внутрішніми, але й зовнішніми впливами. Зовнішні впливи обумовлені комплексом причин економічного, політичного, демографічного, соціально-культурного характеру.

Основна мета організаційної структури управління полягає в організаційній підтримці поведінки підприємства в умовах, обумовлених зовнішнім середовищем і стилем керівництва. Однак навіть найраціональніша організаційна система управління не буде мати достатній потенціал для досягнення цілей, якщо не буде мати підготовлених управлінських кадрів, їхнього бажання й зацікавленості в її функціонуванні. Ці складові забезпечують гнучкість і мобільність потенціалу управління. Гнучкість потенціалу управління відображає готовність системи управління підприємства функціонувати в умовах нестабільного зовнішнього середовища й визначається здатністю управлінського персоналу використовувати нестандартні рішення на основі глибокого розуміння й передбачення тенденцій змін у зовнішньому середовищі.

В той же час гнучка організаційна адаптація можлива лише до проблем і зовнішніх ситуацій, для яких характерне збалансоване співвідношення між новизною події й минулим досвідом.

Гнучкість і мобільність дають не тільки стійку конкурентну перевагу підприємству на ринку, але й змогу її швидкої формування. Властивості гнучкості та мобільності потенціалу управління підприємством формують стратегічне бачення, найбільш важливу компетенцію для створення довгострокової конкурентної переваги.

Нині більшість підприємств не спроможні реалізувати зміни дуже швидко у відповідності до ринкових. Швидкість реакції підприємства щодо його конкурентів відображає інертність або мобільність потенціалу управління. Стратегічна гнучкість досягається волею управлінського вибору, якщо в арсеналі методів, моделей, засобів у системі управління існує можливість створення механізму рішення проблем і досягнення мети.

Саме тому створення конкурентних переваг підприємства припускає формування певного якісного стану стратегічного потенціалу, що визначено сукупністю його властивостей. Тому формування стратегічної гнучкості досягається в процесах використання існуючого потенціалу і його відновленні через інтеграцію й маневрування властивостями стабільності, надійності, мобільності, адаптивності.

Список використаних джерел:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб. : Питер, 1999. – 416 с.

2. Ястремская Е. Н. Современная парадигма управления инновационно-инвестиционными процессами / Е. Н. Ястремская // Вчені записки. – 2002. – № 9. – С. 74–80.