Носаpева А.

Дніпpопетpовський національний університет імені Олеся Гончаpа (Укpаїна)

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ У КОНТЕКСТІ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇНИ

Розбалансованість фінансової системи України, яка викликана довготривалим залученням внутрішніх та зовнішніх позик призвела до дефіциту бюджету та зростанню державного боргу в країні. На сьогоднішній день розмір державного боргу набуває критичних розмірів і завдає значної шкоди для боргової безпеки країни, тому акцентованої уваги потребують питання удосконалення системи управління державним боргом, а саме: управління розміром і структурою боргу, раціональним використанням залучених коштів, механізму погашення боргу.

Боргова безпека являє собою таке співвідношення загального обсягу внутрішніх і зовнішніх запозичень з урахуванням відповідності між вартістю обслуговування боргу та ефективністю використання залучених ресурсів, а також рівень оптимального співвідношення між різними видами запозичень, що забезпечує цілісність вітчизняної фінансової системи та гарантує збереження суверенітету країни. Існує ряд певних критеріїв та показників, які визначені законодавчо та допомагають визначити боргову безпеку країни.

Об’єктивно кількісно виміряти обсяг державного боргу досить складно, бо не існує загальних індикаторів для визначення рівня боргової безпеки держави, що б могли бути універсальними для країн з розвиненою економікою, або тих, що існують на різних стадіях розвитку. Бюджетним кодексом України визначається максимально можливий сукупний обсяг державного боргу на рівні шістдесяти відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України [1].

Для формування механізму управління державним боргом слід виділити пріоритети у сфері боргової політики України. Вони мають враховувати специфіку теперішнього рівня соціально-економічного розвитку країни та її фінансової системи і полягають в наступному [2]:

1) за допомогою використання облігаційних позик мають бути вирішені питання оптимізації структури державного боргу;

2) ідентифікація ризиків, які можуть статися із залученням різного типу боргових інструментів та шляхів їх усунення або мінімізації;

3) формування коштів від реалізованих інвестиційних проектів, які фінансувалися за рахунок позик, а також від використання власності, яка була створена в ході реалізації цих проектів, для того, щоб далі їх використовувати на покриття та обслуговування боргових зобов’язань;

4) початок роботи боргового агентства, яке буде займатися моніторингом корпоративної заборгованості, забезпечувати ефективність, високий рівень результативності та персональної відповідальності у діяльності уповноважених представників і директорів державних компаній.

Визначення названих пріоритетів допоможе розробити шляхи удосконалення механізму управління державним боргом, зменшенням навантаження на державний бюджет, пов’язаного з покриттям боргу, а також дасть змогу знайти інструменти для більш ефективного вирішення сформованих проблем.

Так, одним із дієвих важелів удосконалення боргової політики України спрямованого на виконання завдання розвитку економіки можна вважати інституційне розмежування запозичень, які були отримані з метою обслуговування та зменшення державного боргу, а також запозичень взятих під цілі розвитку. З цією метою потрібно виокремити бюджетні видатки направлені на розвиток в окремий розділ бюджету та контролювати його виконання відповідним Уповноваженим державним органом. При цьому кошти, що будуть отримані від реалізації облігацій внутрішньої та зовнішньої державної позики, зможуть бути використані для фінансування загальнодержавних проектів. До переваг використання такого інституційного механізму відносяться [3]:

- фінансування частини видатків розвитку може бути здійснене на кредитній основі;

- забезпечення виконання державних інвестиційних програм за рахунок довгострокового фінансування;

- налагоджується система контролю за раціональним цільовим використанням гарантованих державою кредитів, їх ефективністю;

- узгоджується та контролюється впровадження інвестиційних проектів, що фінансуються за рахунок спеціального фонду бюджету.

Таким чином,роблячи акцент на вказані в роботі пріоритетні напрями боргової політики України, основним методом управління державним боргом можна вважати його регулювання та оптимізацію, шляхом зміни структури та обсягу державного боргу. Метод основується на визначенні відповідності таких параметрів держбюджету, як величина видатків, доходів і дефіциту бюджету, бо саме за їх рахунок формується структура державного боргу, а у випадку, коли дохідних джерел не вистачає, органи державної влади вимушені використовувати позики.

Крім того, доцільним методом управління державним боргом слід вважати запровадження програми, у рамках якої здійснюватиметься управління внутрішнім і зовнішнім боргом задля оптимізації державних запозичень. Сутність даної програми полягає у тому, щоб забезпечити еквівалентні зміни поточної кредиторної заборгованості і майбутніх податків; зберегти баланс емісійної діяльності та справляння податків із процесом накопичення боргу,а також необхідними ресурсами для обслуговування.

Список використаних джерел:

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

2. Гончаренко А. В. Проблеми та перспективи удосконалення системи управління державним боргом / А. В. Гончаренко. – К. : Вісник, 2016. – С. 57–62.

3. Терещенко В. Л. Проблема управління державним боргом України / В. Л. Терещенко. – К. : Вісник, 2016. – С. 866–872.