Кікоть О. Ю.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана» (Україна)

ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗМОМ АУКЦІОННОЇ ТОРГІВЛІ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

 

Важливість функції ціноутворення для результатів господарської діяльності продавця цінних паперів, залежність результатів аукціонних торгів від формату, правил, умов та процедури їх проведення, чутливість функціонування аукціону до зміни чинників зовнішнього середовища торгів вказують на необхідність свідомого управління механізмом аукціонної торгівлі цінними паперами.

Управління механізмом аукціонної торгівлі цінними паперами – це процес, спрямований на визначення та дотримання оптимального формату, правил, умов та процедури проведення аукціону цінних паперів, а також на моніторинг і контроль за його функціонуванням.

Мета управління визначається цілями продавця цінних паперів. Найбільш розповсюдженою метою є забезпечення максимальних доходів від реалізації цінних паперів, або, в разі розміщення боргових цінних паперів, встановлення мінімальної доходності.

Будь-яке управління потребує ефективних інструментів, що дозволяють управлінцю здійснювати управлінський вплив на об’єкт управління. Для управління механізмом аукціонної торгівлі нами запропоновано класифікацію інструментів, доступних організатору торгів (табл. 1).

Найбільш потужним та всеохоплюючим інструментом управління є формат проведення торгів, що складається з правил внесення цінових пропозицій, правил визначення переможця та правил встановлення реалізаційної ціни. Вплив формату торгів на результати проведення аукціону є однією з найбільш часто досліджуваних проблем як в теорії аукціонної торгівлі [1], так і в експериментальних [2] та економетричних дослідженнях аукціонів [3]. Слід лише зазначити, що формат торгів має значний вплив на привабливість аукціону, доходи від його проведення, варіативність доходів, Парето-ефективність аукціону, рівень конкуренції серед учасників торгів тощо.

 

Таблиця 1. Класифікація інструментів управління механізмом аукціонної торгівлі цінними паперами

Сфера впливу

Інструмент

Загальне управління

- Формат проведення торгів;

- об’єкт торгів;

- обсяг реалізації об’єкту торгів;

- графік проведення аукціонних торгів;

- інформаційне забезпечення аукціонних торгів;

- технічне забезпечення аукціонних торгів;

- крок аукціонних торгів;

- вимоги до активності учасників під час торгів;

- умови припинення аукціону або зняття з торгів окремих лотів

Управління доходністю

- Резервна (мінімальна) ціна;

- плата за доступ до участі у торгах

Управління конкуренцією

- Публічність проведення торгів;

- обмеження доступу до участі в аукціонних торгах;

- преференції для окремих учасників торгів;

- оприлюднення результатів проведення аукціону;

- антимонопольні заходи

Управління перепродажем

- Обмеження на перепродаж виграного на аукціоні пакету цінних паперів;

- регулювання вторинного ринку цінних паперів;

- регулювання форвардного ринку виставлених на торги цінних паперів

Джерело: розроблено автором.

 

Інші правила проведення аукціону, що не включені до формату торгів, хоча й отримали дещо менше уваги дослідників, за можливостями впливу на результати торгів в деяких випадках не поступаються важливості формату проведення торгів. Так, у широкому розумінні чотири наступні інструменти управління можна розглядати як один – визначення об’єкту торгів. Тобто, визначення об’єкту торгів передбачає прийняття рішень стосовно гомогенності та подільності цінних паперів, що плануються для реалізації на аукціоні; графіку проведення аукціонів; обсягу цінних паперів, виставлених на кожні окремі торги.

Інформаційне забезпечення аукціонних торгів передбачає розповсюдження інформації про аукціони серед потенційних покупців виставлених на торги цінних паперів, серед потенційних учасників торгів, забезпечення доступу до інформації стосовно характеристик виставлених на торги цінних паперів, розповсюдження інформації про хід торгів серед учасників і т. д.

Технічне забезпечення проведення торгів, в першу чергу, залежить від способу подачі заявок на участь в аукціоні. Заявки можуть подаватися за допомогою комп’ютерної мережі, поштою або особисто представником учасника торгів.

Крок аукціонних торгів – це мінімальний можливий крок збільшення або зменшення цінової пропозиції під час аукціонних торгів. Розмір кроку впливає на швидкість реалізації цінних паперів, а також на конкуренцію під час заключної стадії проведення торгів. Цей інструмент рекомендують використовувати разом з вимогами до активності учасників під час проведення торгів. Поєднання цих інструментів сприяє розповсюдженню приватної інформації, обмежує можливості махінацій та збільшує конкуренцію.

Припинення аукціону або зняття з торгів окремих лотів використовується в особливих випадках для попередження махінацій, витоків інсайдерської інформації, порушення правил проведення аукціонних торгів, а також для уникнення небажаних результатів проведення аукціону.

Такі інструменти як резервна (мінімальна) ціна та плата за участь у торгах прямо впливають на доходи, отримані від організації аукціону. Резервна ціна гарантує мінімальний дохід продавцю, якщо знайдеться учасник торгів, котрий погодиться сплатити за цінні папери ціну, яка є не менше резервної. Зворотною стороною встановлення резервної ціни є збільшення імовірності того, що аукціон не завершиться реалізацією цінних паперів.

Плата за участь у торгах дозволяє отримати додатковий дохід від кожного учасника аукціонних торгів окремо, а не тільки від переможців аукціону. З іншого боку, така плата відсікає учасників, що мають низку цінність виставлених на торги цінних паперів, знижуючи конкуренцію під час торгів. Детальний аналіз особливостей впливу резервної ціни та плати за участь у торгах на результати проведення аукціону можна знайти в монографії В. Крішни [1].

Управління конкуренцією учасників аукціону є одним з найважливіших аспектів управління механізмом аукціонної торгівлі. Одним з інструментів управління конкуренцією є публічність проведення торгів та оприлюднення результатів проведення аукціону. Збільшення публічності проведення торгів цінними паперами створює передумови для незалежного громадського контролю.

Обмеження доступу до участі у торгах є одним з найбільш потужних інструментів управління конкуренцією. З одного боку, обмежуючи доступ до торгів, організатор вочевидь зменшує кількість потенційних учасників аукціону, що повинно негативно вплинути на конкуренцію під час торгів. З іншого, часто для стимулювання конкуренції важлива не кількість, а «якість» учасників торгів. Саме тому необхідність обмежень повинна бути ретельно обґрунтована, а чистий ефект їх застосування детально прорахований.

Преференції для окремих учасників торгів можуть надаватися в разі певної асиметрії серед учасників торгів для вирівнювання конкурентних можливостей або з метою впливу на результати аукціону в необхідному організатору торгів напрямку. Серед можливих преференцій необхідно відмітити: запровадження корегувальних коефіцієнтів для цінових пропозицій; спрощення вимог для отримання права участі у торгах; відміну плати за доступ до участі у торгах; відміну вимоги попереднього депонування коштів; пільгові умови здійсненні розрахунків в разі виграшу в аукціоні; встановлення додаткових вимог до переможця аукціону, яким відповідає лише певна категорія учасників тощо.

Антимонопольні заходи в аукціонній торгівлі багато в чому повторюють антимонопольні заходи на товарних ринках. Так, розповсюдженими антимонопольними заходами є обмеження на обсяг цінних паперів, який може виграти окремий учасник торгів; обмеження на обсяг замовлення, який може вказати у власній заявці окремий учасник торгів; встановлення додаткового контролю за діяльністю великих учасників ринку; моніторинг після аукціонної діяльності учасників торгів; здійснення профілактичних заходів з метою попередження змови та колективних махінацій частиною учасників; встановлення санкцій та штрафів за спроби монополізації або здійснення махінацій на аукціонних торгах; забезпечення достатньої кількості учасників торгів; обмеження злиття та поглинання одних учасників іншими до або після торгів; проведення заходів з демонополізації ринку.

До основних інструментів управління перепродажем, на нашу думку, необхідно віднести: обмеження на перепродаж виграного на аукціоні пакету цінних паперів, регулювання вторинного ринку цінних паперів та регулювання форвардного ринку виставлених на торги цінних паперів. Обмеження на перепродаж можуть приймати форму повної безумовної заборони на перепродаж виграного на аукціоні пакету цінних паперів; заборони на перепродаж цінних паперів в певні руки (наприклад, іноземним інвесторам); заборони на перепродаж протягом певного періоду; заборони на перепродаж без згоди організатора торгів тощо. Конкретні обмеження встановлюватимуться, виходячи з цілей реалізації цінних паперів продавцем.

Регулювання вторинного та форвардного ринків виставлених на торги цінних паперів повинно бути спрямоване на забезпечення прозорості здійснюваних транзакцій, підвищення ліквідності відповідних сегментів ринку, ефективне розповсюдження ринкової інформації, обмеження махінацій, змови та діяльності суб’єктів ринку, спрямованої на отримання монопольного становища на відповідному ринку.

 

Список використаних джерел:

1.      Krishna V. Auction Theory / V. Krishna. – San Diego : Academic Press, 2002. – P. 303.

2.      Kagel J. H. Auctions: A Survey of Experimental Research [Електронний ресурс] / J. H. Kagel, D. Levin // University of Ohio working Paper. – 2014. – P. 1–135. – режим доступу : http://www.econ.ohio-state.edu/kagel/HEE-Vol2/Auction%20survey_ all_1_31_15.pdf

3.     Paarsch H. J. An Introduction to the Structural Econometrics of Auction Data / H. J. Paarsch,  H. Hong. – Cambridge, MA : MIT press, 2006. – P. 422.