Аманов С., к. е. н. Хуторськой П. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СТРАТЕГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ЙОГО ОЦІНКА

У сучасних умовах досить жорсткої конкурентної боротьби, успіху досягають тільки ті підприємства, які вибрали правильну стратегію свого розвитку і невблаганно наслідують її. Для цього важливою умовою є наявність стратегічних можливостей підприємства для реалізації заданої стратегії, тобто наявність певного стратегічного потенціалу і правильна його оцінка.

Спробуємо досліджувати описані в науковій літературі методи оцінки потенціалу підприємства з точки зору можливості їх застосування для оцінки саме адаптивного потенціалу, потенційних можливостей підприємства адаптуватися до зовнішнього середовища.

Одним з методів оцінки потенціалу підприємства, є метод Н. В. Шаланова, який зробив спробу побудувати математичну модель оцінки потенціалу багатовимірного динамічного об’єкту, яким є підприємство. Він вводить поняття потенційної функції, яка залежить від значень показників системи і еталонних значень цих же показників. Для побудови потенційної функції необхідно вибрати носій потенціалу (еталонний об’єкт). Оскільки розглядається один об’єкт в динаміці, то слід визначити еталонні значення показників системи. Таким чином, підставивши еталонні значення показників і фактичні значення показників системи, можна оцінити потенціал усієї системи. Крім того, потенційна функція дозволяє здійснити прогноз потенціалу, задаючи майбутні періоди часу і прогнозні значення показників системи [3, с. 17–18].

За змістом ця методика схожа з індикативним методом оцінки параметрів. Цей метод полягає в розрахунку відхилень фактичних економічних параметрів виробництва від нормативних. А. В. Улезько говорить, що цей метод "дозволяє оцінити "вузькі місця" і можливості більш широкого використання ресурсів підприємства" [1]. Але тут же автор відмічає, що "основним недоліком індикативного методу є певна суб’єктивність самих нормативів, оскільки від їх якості і достовірності залежатиме напрям пошуку резервів зростання ефективності використання потенціалу" [1].

На нашу думку, такий самий недолік має і методика, запропонована Н. В. Шалановим – суб’єктивність еталонних значень різко знижує достовірність результатів, що отримуються в результаті оцінки.

А. В. Улезько у своєму дисертаційному дослідженні [2] також згадує метод грошової оцінки елементів потенціалу. За цією методикою можна оцінити ресурси підприємства в грошовому вираженні і ринкову вартість підприємства. Окрім цього, в ході оцінки дисконтується грошовий потік (сенс якого полягає в тому, що величина прибутків перетвориться в поточну вартість підприємства).

Як стверджує А. В. Улезько, "використання цих показників дозволить прослідкувати в динаміці залежність ефективності використання потенціалу підприємства і рівень отримуваного доходу, що дозволить оцінити систему стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємства" [2, с. 3]. Проте, треба відмітити про деякі недоліки такого підходу до грошової оцінки потенціалу, оскільки математичне складання ресурсів суперечить їх економічній суті і дає можливість судити тільки про масштаби активів. Тоді, як потенційні ринкові можливості підприємства не досліджуються і залишаються за рамками уваги (маючи абсолютно однакову вартість економічних ресурсів, підприємства можуть працювати з різною економічною ефективністю).

Слід зазначити, що цей підхід припускає облік абсолютно усіх наявних ресурсів, а не тільки тих, які можуть бути реально задіяні в процесі виробництва, але не припускає обліку нематеріальних ресурсів (інформації, трудового потенціалу, ідей і технології). Той же недолік і у індексного методу факторного аналізу, яким деякі автори пропонують оцінювати потенціал підприємства.

Зокрема, про факторний аналіз пишуть Г. Н. Чернишева, А. І. Москальов, Л. А. Черняєва [3, с. 45–47]. Цей підхід заснований на уявленні про комплексний характер явища, що вивчається, що виражається, зокрема, у взаємозв’язках і взаємообумовленості окремих ознак. Акцент у факторному аналізі робиться на дослідженні внутрішніх причин, що формують специфіку явища, що вивчається, на виявленні узагальнених чинників, які стоять за відповідними конкретними показниками.

При застосуванні індексного методу оцінки здійснюється приведення базової вартості ресурсів підприємства до сучасного рівня за допомогою індексу (чи ланцюжки індексів) зміни цін за відповідними ресурсами за відповідний період. За допомогою індексного методу можливе здійснення індексації витрат, з яких складається собівартість виробленої продукції. Також можлива оцінка динаміки ринкової вартості підприємства, і оцінка позиції підприємства відносно конкурентів. Основним недоліком індексного методу є визначення порівняльної ресурсозабезпеченості, а не сукупній корисності накопичених ресурсів. В той же час цей метод вимагає абстрагування від структури потенціалу і не враховує пропорційність поєднання окремих ресурсів.

Список використаних джерел:

1. Улезько А. В. Стратегия формирования и тактика использования ресурсного потенциала сельскохозяйственных предприятий [Електронний ресурс] / А. В. Улезько. – Режим доступу : http://iomas.vsau.ru/nauka/ar/ule

2. Улезько А. В. Стратегия формирования и тактика использования ресурсного потенциала сельскохозяйственных предприятий : автореф. дисс. канд. эконом. наук / А. В. Улезько. – Воронеж, 2004. – 18 с.

3. Чернышева Г. Н. К вопросу анализа экономических результатов и возможностей предприятия / Г. Н. Чернышева, А. И. Москалев, Л. А. Черняева // Экономика и коммерция. – 2003. – №3-4.– С. 45–47.