Антоненко С. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Показники розвитку України за 2016 рік свідчать, що криза останніх трьох років в економіці поступово минає. Вітчизняна промисловість почала відроджуватись та сформувались наступні тенденції. По-перше, підприємства активізували свою діяльність щодо пошуку нових партнерів та нових ринків збуту. По-друге, промисловість України все більше інтегрується до глобальних світових процесів та переходить на світові стандарти якості та логістики.

Металургія і надалі залишається локомотивом вітчизняної промисловості, на яку за підсумками 2016 року припадає більше третини валютних надходжень України. Проте, з листопада минулого року Україна перемістилась з 10 на 11 місце у світовому рейтингу виробників сталі за даними World Steel Association [3]. В той же час, один з найбільших виробників сталі та виробів з неї, корпорація «Інтерпайп» скоротила обсяги продажів на 10% [2]. Отже, зрозуміло, що галузь має значні проблеми, які гальмують її розвиток.

Розглянемо проблеми починаючи з сировини і закінчуючи збутом готової продукції.

Вітчизняні металургійні заводи в своїх більшості використовують залізну руду. При чому, Україна також експортує залізну руду до інших краї. Минулого року було втрачено значну частку китайського ринку, проте вдалося компенсувати за рахунок входження на ринки Сербії, Японії та Південної Кореї [3]. В той же час виробництво сталі з брухту все ще переживає падіння через брак сировини. На ринку металобрухту склалася ситуація, коли вигідніше експортувати, ніж продавати всередині країни. В 2015 році для внутрішнього споживання було заготовлено 4,2 млн т (дефіцит складав 25%), а 2016 року – 3,9 млн т (дефіцит становив 29%) [1]. Це позначалось не тільки на кількості виробленої сталі, але й на її собівартості, оскільки виробники вимушені були закуповувати сировину за кордоном. Проте, дана проблема має бути вирішена вже 2017 року: указом президента вивізне мито для металобрухту підвищено з 10 євро/т до 30 євро/т. Паралельно з цим було скасовано 5-відсоткове мито на ввезення брухту чорних металів [4]. Такі дії мають позитивно позначитись на зниженні собівартості сталі вітчизняного виробництва.

Також, останні роки гостро стоїть питання енергоносіїв. За останні 3 роки державою обмежено норми споживання для промисловості на 30%. В той же час ціни на газ та електроенергію зросли в більше ніж в 2 рази (залежить від регіону споживання та постачальника послуг) [4]. Вирішення цього питання прямо залежить від розв’язання такої проблеми, як використання застарілих технологій. Більшість українських металургійних підприємств засновано в першій половині ХХ століття і з тих пір використовуються ті самі доменні печі. Дана технологія вимагає значних витрат природного газу, який країна імпортує. В той же час перехід на електроплавильні печі знизив би собівартість готової продукції та забезпечив би більш високий рівень економічної безпеки. Не варто вже казати, що такий спосіб виробництва знижує шкідливі викиди в атмосферу на 70% [3].

З 2014 року вітчизняні підприємства втратили можливість реалізовувати свою продукцію на ринку Росії, що стало важким ударом для багатьох виробників. Тому, з 2015 року почалась переорієнтація на ринки країн ЄС, Північної Африки та Близького Сходу [4]. Пожвавленню експорту сприяли відміни ввізних мит до ЄС на металопродукцію, що призвело до росту експорту в січні 2017 на 37,7% відносно минулого року [1]. Значний прогрес можна оцінити за тим фактом, що експорт у країни Європи, Америки та Близького сходу продукції корпорації «Інтерпайп» в 2016 році вперше перевищив 50% сукупного експорту компанії [2]. Крім того, пожвавилось споживання на внутрішньому ринку. Це сталось за рахунок пожвавлення супутніх галузей, основною з яких стала оборонна промисловість та підприємства, що виробляють продукцію подвійного призначення (Зоря-Машпроект, Запоріжтрансформатор тощо).

Проте, однією з головних проблем і надалі лишається відсутність органу координації промислової політики на державному рівні. Через це споріднені галузі (видобувна промисловість, енергетики, хімічна промисловість, металургія та машинобудування) не можуть узгодити свої дії. Це призводить до зриву тендерів, перевиробництва чи дефіциту певних продуктів. Тому вкрай необхідно створити профільний орган, який створить стратегію розвитку промисловості України та слідкуватиме за її реалізацією.

Отже, зробимо висновки. Вітчизняна металургійна галузь поступово оговтується від економічної кризи. Проте її розвиток гальмують ряд проблем. Деякі з них, такі як застарілі технології, відсутність енергозберігаючих заходів, проблеми з сировиною мають системний характер. Інші, такі як втрата традиційних ринків є наслідком непродуманої стратегії компаній. Для розв’язання проблем галузі необхідно здійснити цілий комплекс заходів. По-перше, має бути створено державний регулюючий орган. Найбільш доцільно, якщо це буде комісія або комітет при міністерстві економічного розвитку і торгівлі. Для залучення нових енергоощадних та екологічних технологій можливо користуватись різноманітними програмами та грантами, як надають партнери України, такі як ЄС, ЄБРР, СОТ тощо. За умови реалізації вищенаведених пропозицій якісні зміни можна очікувати вже найближчими роками.

Список використаних джерел:

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

2. Офіційний сайт корпорації «Інтерпайп» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://interpipe.biz

3. Офіційний сайт World Steel Association [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.worldsteel.org

4. Коваль І. Підсумки-2016: промисловість переведена в режим очікування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://goo.gl/Lq4I9C