Біла Г. С., Рябик Г. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Нормування праці є найважливішою функцією управління підприємством. Норми праці покликані для планування всіх сфер діяльності підприємства, вони становлять основу обґрунтування оплати праці робітників та її ефективної організації. Норми праці відіграють важливу роль і в процесі обліку затрат на продукцію. На їх основі визначають потребу в робочій силі тощо. Установлення норм праці має на меті гарантувати суспільству визначену продуктивність праці, а працівнику –визначений рівень заробітної плати [1].

Усебічно обґрунтовані норми праці є дієвим засобом соціального захисту працівників, спрямованим на розвиток сприятливих і здорових умов праці, запобігання надмірній інтенсифікації праці, що сприятиме збереженню їх нормальної працездатності протягом усього періоду трудової діяльності.

Із переходом на нові форми управління багато підприємств негативно ставились до нормування праці, заперечуючи його роль у вирішенні виробничо-господарських завдань, питань ціноутворення тощо. У більшості організацій малого та середнього бізнесу взагалі не застосовуються методи нормування праці в розрахунках основних трудових показників (наприклад, планованого виробничого завдання, нормативного завдання при вдосконаленні старого та освоєнні нового обладнання та ін.). Навіть у великих промислових організаціях відсутні структурні підрозділи та посадові особи, які цілеспрямовано займаються нормуванням праці.

У ході дослідження було виявлено, що кваліфікаційний рівень фахівців-нормувальників невисокий і не відповідає висунутим вимогам ринкової економіки. Це пояснюється старінням досвідчених кадрів, недостатньою підготовкою вищими навчальними закладами фахівців з організації й нормування праці, відсутністю спеціальних програм підвищення кваліфікації менеджерів та економістів у цій галузі. Проте, як зазначають керівники та спеціалісти організацій, існує реальна потреба в них при вивченні науково-практичних засад нормування праці.

На сьогодні в недержавних організаціях відсутні нові нормативні матеріали стосовно праці. Якість існуючих норм є гранично низькою через відсутність практики або через неправильно проведені дослідження витрат робочого часу та праці (фотографії робочого часу і хронометражні спостереження). Як правило, в організаціях ігнорують наукові та нормативно-методичні рекомендації щодо їх проведення або вони повністю відсутні. В результаті цього відсутня наукова обґрунтованість встановлення норм праці, розрахунки норм праці не враховують усе розмаїття факторів на конкретному робочому місці. У кращому разі розглядають економічні й технічні фактори (наприклад, необхідність скорочення витрат на персонал, скорочення штату персоналу, технічна документація та інструкції при освоєнні нового обладнання та ін.). Тому в організації погіршується якість результатів праці, порушуються елементарні вимоги до створення сприятливих та безпечних умов праці.

Таким чином, сьогодні однією з основних задач є створення відповідних умов для того, щоб норми витрат праці виконували свої основні функцій, а саме: функцію міри праці та винагороди за неї, функцію еталона, який дасть змогу оцінити ефективність організації виробництва, ефективність використання праці та управління. Нормування також покликане бути критерієм оцінювання рівня продуктивності праці. Норми створюють фундамент встановлення цін та визначення якості продукції з урахуванням особливостей сучасного економічного простору.

Функція нормування праці як міри її оплати при переході до ринкової економіки стає прерогативою підприємства. Тариф, при цьому, гарантує оплату роботи певної категорії робітників та певної кваліфікації на відповідному рівні. Індивідуальна заробітна плата повинна бути встановлена з урахуванням того, скільки коштів підприємству приніс конкретний робітник і скільки він витратив своєї праці. В даному випадку норма часу допомагає розподілити заробітну плату між працівниками та стимулювати їх діяльність, в чому й виявляється її соціально-економічна значущість.

Сучасна організація, бажаючи по максимуму збільшити продуктивність праці, йде на збільшення навантаження на працівників понад нормативні вимоги – звідси збільшення втрат через порушення трудової дисципліни, безпеки праці, порушення технологічного процесу, зростання захворюваності персоналу та ін. Тому, організаційні форми управління нормуванням праці повинні бути змінені принципово [2].

Вдосконалити нормування праці можливо завдяки впровадженню комплексу заходів. При цьому, увагу слід приділити не тільки власне нормуванню, а й питанням планування виробництва. Необхідно зосередитись на посиленні матеріальної зацікавленості робітників у результатах праці, за рахунок широкого застосування прогресивних розцінок при оплаті за відрядною формою. Методи встановлення норм на виробництві повинні постійно удосконалюватись і запроваджуватись в межах виробництва [3].

Отже, в сучасних умовах до нормування праці висуваються нові вимоги, що потребує нових його концепцій та методологій з урахуванням ролі робітників у забезпеченні функціонування підприємства. Таким чином, розвиток економічного середовища не зменшує, а навпаки, підвищує роль нормування праці в житті сучасної організації та його значення для суспільства в цілому.

Список використаних джерел:

1. Скриль В. В. Удосконалення системи нормування праці на промислових підприємствах / В. В. Скриль, Т. О. Галайда // Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. : Економічні науки. – 2014. – Вип. 7(3). – С. 181–184.

2. Жадан О. В. Соціально-економічне значення нормування праці в сучасному суспільстві / О. В. Жадан // Держава та регіони. Сер. : Економіка та підприємництво. – 2013. – № 6. – С. 16–20.

3. Житченко В. О. Значення нормування праці в сучасних умовах / В. О. Житченко // Управління розвитком. – 2014. – № 2. – С. 26–27.